ѕрок≥п ёхименко з≥ своњми учн¤ми у
м≥стечку ¬елик≥ Ѕудища, 1913.
ѕолтавщина в≥ддавна славитьс¤ обробкою
дерева, зокрема, його орнаментуванн¤м ≥ пластичним опрацюванн¤м.
”с≥ предмети з дерева в украњнському побут≥, починаючи з одв≥рка
дверей, в≥конниць, мережаних воз≥в, чумацьких маж, гринджол≥в
(дит¤чих санок) ≥ к≥нчаючи мисниками, ложками, дит¤чими
≥грашками, оздоблювалис¤ р≥зьбленими в≥зерунками. ќдним ≥з
рем≥сницьких осередк≥в обробки дерева було м≥стечко ¬елик≥
Ѕудища, де довкруги поселенн¤ росли густ≥ л≥си.
«-пом≥ж найзд≥бн≥ших рем≥сник≥в вир≥зн¤лас¤ родина ёхименк≥в.
ѕерегл¤даючи стар≥ друкован≥ виданн¤ ѕолтавського
с≥льськогосподарського товариства за 1880-т≥ роки, серед
нагороджених на ¤рмарков≥й с≥льськогосподарськ≥й виставц≥ в
ƒиканьц≥ ми натрапили ≥ на ≤вана ёхименка. «а вир≥зьбленого з
дерева орла його нагородили 7 крб. ≥ похвальним листом
≥мператорського в≥льного економ≥чного товариства. ѕозашлюбний
син казенноњ сел¤нки ≤ван ёхименко захоплювавс¤ круглою р≥зьбою
≥ своњ знанн¤ ≥ вм≥нн¤ передав синов≥ ‘едоту. Ќе маючи земл≥,
останн≥й ¤к вправний рем≥сник, зум≥в налагодити своЇ невеличке
виробництво, орган≥зувати майстерню, в ¤к≥й навчав тесл¤рства й
р≥зьбленн¤ м≥сцеву молодь. ‘едот мав зд≥бност≥ ¤к тесл¤, токар,
р≥зьб¤р ≥ скульптор.
¬≥н експонував на багатьох виставках скульптурн≥ роботи Ч
погрудд¤ преосв¤щенного ≤оана, московського цар¤ ќлександра III,
барельЇфн≥ композиц≥њ, р≥зьблен≥ кандел¤бри, буфети, шафи,
каб≥нетн≥ кр≥сла ≥ кр≥сла в рос≥йському стил≥ (спинка у вигл¤д≥
дуги з написом "тише едешь, дальше будешь"), п≥длок≥тники у
вигл¤д≥ сокир, на сид≥нн≥ Ч натуральн≥ з дерева рукавиц≥).
—початку експонував на м≥сцевих виставках у ѕолтав≥, ƒиканьц≥,
«≥ньков≥, ќп≥шному, ременчуц≥, згодом на всерос≥йських Ч
с≥льськогосподарськ≥й у ’арков≥ (1887) ≥ промислов≥й ≥ художн≥й
у далекому Ќижньому Ќовгород≥ (1896), «а своњ роботи ‘едот
ёхименко отримував висок≥ нагороди
Ч ср≥бн≥, мал≥ ср≥бн≥ й бронзов≥ медал≥, похвальн≥ листи або ж
грошов≥ в≥дзнаки.
„лен ѕолтавського с≥льськогосподарського товариства —.¬елецький
у зв≥т≥ про губернську с≥льськогосподарську виставку 1893 року
даЇ високу оц≥нку роботам р≥зьб¤ра з ¬еликих Ѕуди щ: "Ќе
одержавши художньоњ осв≥ти ≥ маючи лише природн≥й дар, Ї вельми
талановитим самоуком. ¬≥н так вправл¤Їтьс¤ у надзвичайно тонк≥й
≥ вишукан≥й р≥зьблен≥й прац≥, що за словами присутн≥х на
виставц≥ московських ≥ вологодських гостей, не лише в ≥нших
губерн≥¤х, нав≥ть у столиц¤х под≥бних вироб≥в не зустр≥чаЇтьс¤ у
майстерн¤х кустар≥в. ¬≥дзначаючись проте такими високими
достоњнствами, вироби ёхименка надзвичайно дорог≥ за ц≥нами:
наприклад, дамському туалетному столу призначена ц≥на в 1200
крб., шафам дл¤ св≥тлиц≥
Ч 200 крб. «розум≥ло, що виробництво таких дорогих вироб≥в у
пров≥нц≥њ вкрай непрактично, зокрема, без оборотного кап≥талу".
Ќеперес≥чний талант в≥д батька успадкував його син ѕрок≥п (1870
року народженн¤). ўе з дитинства, пригл¤даючись
|
до д≥дового та батькового майструванн¤,
ѕрок≥п полюбив ≥ тесл¤рувати ≥ р≥зьбити. р≥м традиц≥йного
асортименту, в≥н р≥зьбив тар≥лки на хл≥б, скриньки
дл¤ намиста. ѕрок≥п гарно
малював, в≥дчував пластику ≥ мав непереборний пот¤г до рельЇфу,
до круглоњ скульптури. Ќа згадану виставку в Ќижньому Ќовгород≥
‘едот ёхименко в≥дправив р≥зьблен≥ буфет, шафу, столи, кр≥сла й
рельЇфн≥ картини, њх супроводжував ѕрок≥п. «в≥дти в≥н подавс¤ до
ѕетербурга, де б≥льше двох рок≥в працював на меблев≥й фабриц≥
Ћев≥тана ≥ де, в≥рог≥дно, вдосконалив св≥й талант.
Ѕ≥ограф √≤.ёхименка в≥домий украњнський мистецтвознавець ѕанько
ћус≥Їнко (журнал "Ќародна творч≥сть та етнограф≥¤" за 1964 р.,
число 6) зазначаЇ, що на майстра справили надзвичайне враженн¤
знаменит≥ барельЇфн≥ композиц≥њ роботи Ћ.ѕозена на пам'¤тнику
≤. отл¤ревському в ѕолтав≥. ѕ.ћус≥Їнко пише, що ѕ.ёхименко
"увесь в≥льний час в≥ддавав р≥зьбленню статуарноњ скульптури ≥
сюжетних рельЇф≥в".
«а малюнком видатного мистц¤ ќпанаса —ластьона р≥зьб¤р створив
композиц≥ю " озак-бандурист" на титул≥ великого альбому, що його
громадськ≥сть п≥днесла на юв≥лей
славетному украњнському статистику ќлександров≥ –усову (зараз
схорон¤Їтьс¤ в ќхтирському краЇзнавчому музењ). јльбом включав
св≥тлини етнограф≥чного характеру полтавського краю. оли
зводили величну споруду ѕолтавського земства, то арх≥тектор
¬асиль ричевський запросив до сп≥впрац≥ р≥зьб¤ра з ¬еликих
Ѕудищ. ƒобре розум≥ючись на традиц≥йних основах народноњ
творчост≥, в≥н виконав р¤д роб≥т, ¤к≥ вдало вписалис¤ в
мистецький образ, створений класиком нов≥тньоњ арх≥тектури.
ѕередус≥м, це вх≥дн≥ масивн≥ двер≥ з≥ змонументал≥зованим
"деревом житт¤", глибок≥ вр≥зан≥ л≥н≥њ ¤ких пружно окреслюють
паг≥нц≥ з кв≥тами-розетками, скромн≥шого та ≥ншого характеру
були двер≥ в парадних залах ≥ де¤ких б≥чних. ” великому
центральному зал≥ Ч дерев'¤не поручч¤ хору, п≥дтриман≥ балкою з≥
стил≥зованим украњнським старосв≥тським шрифтом "«будовано
заходом ≥ порадою ѕолтавського √убернського «емського «≥бранн¤.
2-’≤≤Ч1902 Ч2-’≤≤Ч1907". ”с≥ назван≥ роботи, ¤к ≥ набори
стил≥зованих на украњнський лад ст≥льц≥в, зроблено за
креслениками ¬асил¤ ричевського. –≥зьб¤р ≥ арх≥тектор шанували
один одного, бо добре розум≥лис¤ на народному мистецтв≥ ≥ ¤к
однодумц≥ вм≥ли надати своњм роботам т≥Їњ м'¤кост≥, принадност≥
≥ мистецького хисту, що так характерн≥ дл¤ украњнськоњ
ментальност≥.
ќргани тод≥шньоњ преси висв≥тлювали працю батька ≥ сина
ёхименк≥в. “ак, " иевска¤ старина" за 1903 р≥к (березень) подала
≥нформац≥ю, з ¤коњ дов≥дуЇмос¤, що њхн≥ р≥зьблен≥
ѕрок≥п ё’»ћ≈Ќ ќ. озак-бандурист. «а
малюнком ќ.—ластьона. 1902.
дерев'¤н≥ вироби були виставлен≥
в ѕолтавському природничо-≥сторичному музењ. Ќа виставц≥ в
ѕетербурз≥ роботи великобудищанського майстра були "в одну
годину роз≥бран≥ виключно художниками" ("–≥дний край", 1907,
число 7). “ам в≥н представив ≥ р≥зьблену картину
"—оловей-розб≥йник", ¤ку купили за значну ц≥ну Ч |
800 крб. ÷ей таки журнал за 1911
р. (числа 22 ≥ 23) пише: "¬≥домий полтавський стол¤р ёхименко,
що маЇ свою досить велику майстерню в с.Ѕудищах (недалеко в≥д
ѕолтави), робить дуже гарн≥ ст≥льц≥ ≥ иншу хатню поставню,
оздоблену р≥зьбою, Ч вс¤кими в≥зерунками з кв≥т≥в, лист¤, пташок
≥ такого ≥ншого, вз¤того з ≥нших украњнських вироб≥в, вишиваних,
мальованих тощо. „асом ёхименко вир≥зьблюЇ ц≥л≥ краЇвиди. ¬ироби
ёхименков≥ звертали на себе велику увагу на виставках. “епер
ёхименко постачаЇ своњ др≥бн≥ш≥ украњнськ≥ вироби (рами, б≥льш≥
й менш≥ дерев'¤н≥ тар≥л≥, оздоблен≥ р≥зьбою)..."
” своњй майстерн≥ в≥н багато зробив р≥зних роб≥т дл¤ кн¤з≥в
очубењв ≥з сус≥дньоњ ƒиканьки, д≥дич≥в ’рульових, ƒржевецького
з ѕолтави, кн¤гин≥ “ен≥шовоњ. оли ≥тал≥йськ≥ р≥зьб¤р≥ запросили
непом≥рно високу ц≥ну за р≥зьблену стелю з кесонами ≥ р≥зьблений
кам≥н на вз≥рець XV Ч XVI ст., то
ѕ. ёхименко виконав роботу дл¤ очубењв значно дешевше.
јле найулюблен≥шим видом залишалас¤ кругла скульптура. «
л≥тератури й розпов≥дей сина ѕрокопа Ч —ерг≥¤, з ¤ким ми
зустр≥чалис¤ 1975 року, найвизначн≥ш≥ й складн≥ твори майстра Ч
"ƒ≥вчина б≥л¤ колод¤з¤", "—атир ≥ Ќ≥мфа", "—амсон". Ќа жаль,
вони не д≥йшли до наших дн≥в. ” велик≥й к≥лькост≥ в≥н вир≥зьбив
орнаментальн≥ пр¤ничн≥ форми, що њх придбав музей ѕолтавського
земства. ’арактер творчост≥ великого р≥зьб¤ра був досить
розмањтий, в≥н м≥г творити ≥ чисто народн≥ вз≥рц≥, ≥ в тому
дус≥, що њх робили "вчен≥" художники з≥ спец≥альною осв≥тою.
” великобудищанськ≥й майстерн≥, що њњ тримали батько ≥ син
ёхименки не одне дес¤тир≥чч¤, фахову п≥дготовку одержали багато
майстр≥в художньоњ обробки дерева, р≥зьб¤р≥в ≥ мебл¤р≥в. Ќа
в≥дм≥ну в≥д ‘едота ёхименка, ѕрок≥п б≥льше уваги прид≥л¤в учн¤м,
шл≥фував њхн≥ таланти. —юди приходили за наукою юнаки з ближчих
с≥л ≥ м≥стечок. “ак≥, ¤к ¬асиль √арбуз, ≤ван ƒроб'¤зко, ѕлатон
римпоха, ¤к≥ стали зв≥сними майстрами, чи менш в≥дом≥, ¤к
ѕолив'¤ний, „убенко, √армаш та ≥нш≥.
оли у 1900-х рр. ѕолтавське земство орган≥зувало в р≥зних
частинах краю земськ≥ навчальн≥ майстерн≥, пов'¤зан≥ з обробкою
дерева, а з 1911 року в ѕолтав≥ зразкову стол¤рно-р≥зьб¤рську
майстерню, то ѕ.ёхименко за домовлен≥стю свою майстерню
п≥дпор¤дкував «≥ньк≥вському пов≥товому земству. «аснована 1913
року, майстерн¤ мала три в≥дд≥ленн¤: стол¤рне,
художньо-р≥зьб¤рське та ≥грашкове. —початку вчилос¤ 13 учн≥в.
ƒ≥¤льно працювала майстерн¤ ≥ в добу ”крањнськоњ Ќародноњ
–еспубл≥ки ≥ п≥зн≥ше, в перш≥й половин≥ 1920-х рок≥в (наприклад,
на 1921 р. було 8 учн≥в). ” майстерн≥ виготовл¤ли мебл≥ в
украњнському стил≥: ст≥льц≥, столи, кр≥сла, буфети, шафи, ширми
до л≥жок, полички, рамки дл¤ фотокарток та ≥нш≥ побутов≥ реч≥.
ѕедагог≥чна д≥¤льн≥сть подобалас¤ ѕрокопу ёхименков≥. ¬≥н
працював ≥нструктором стол¤рно-р≥зьб¤рських майстерень: спочатку
в «олотонош≥ з 1911р., у р≥дному м≥стечку (1913Ч1924 рр.) ≥
ѕолтав≥ (з перервами) з 1925 р. ≥ до своЇњ смерт≥ 1931 року.
як неперес≥чна особист≥сть ѕрок≥п ёхименко полишив значний сл≥д
у мистецтв≥, в учн¤х ≥ посл≥довниках. …ого роль у полтавському
дерево р≥зьбленн≥ визначна й под≥бна т≥й, що мав дл¤ «ах≥дноњ
”крањни, зокрема, дл¤ гуцульського Ч ¬асиль Ўкр≥бл¤к. ¬они
обидва були самобутн≥ми мистц¤ми з ориг≥нальними р≥зьб¤рськими
почерками ≥ пластично-орнаментальними манерами.
¬≥тал≥й ’јЌ ќ,
мистецтвознавець,
м. ѕолтава.
|
