¬.ѕ. Ћапа.   ѕолтавськ≥ р≥зьбар≥.

я ≤¬ ’јЋјЅ”ƒЌ»…

 ¬ј—»Ћ№ √ј–Ѕ”«

ƒ≈–∆ј¬Ќ≈ ¬»ƒј¬Ќ»÷“¬ќ
Дћ»—“≈÷“¬ќ"
1937
 

–едактор ≤. — ќ–»Ќј
“ехредактор ≤. Ћќ—№
 оректор ћ. —“≈ѕЌя 
  

–≤«№Ѕј–—“¬ќ Ќј ѕќЋ“ј¬ў»Ќ≤

—канд≥навська сага IXЧX ст. про ќлафа сина “р≥гви розпов≥даЇ, що герой ќлаф в≥дмовивс¤ вклон¤тись ≥долам кињвського кн¤з¤ ¬олодимира, ¤к≥ назван≥ в цьому народному твор≥ Heidhin skurgodh   (зроблен≥ з допомогою р≥зьби по дереву). Ќовгородський перший л≥топис говорить Дѕаки нача кн¤жити ¬олодимир в  иЇве и постави на холме вне двора тюремного ѕеруна дрЇв¤на, а главу сребр¤ну, а ус злат, и Ћарса, и ƒажбога, и —трибога, —еймарскла и ћо-кошь..."
«гадан≥ джерела говор¤ть про  ињвську –усь. ≤ хоч ми не маЇмо жодноњ под≥бноњ вказ≥вки щодо територ≥њ ѕолтавщини, або центрального Ћ≥вобережж¤, проте, немаЇ п≥дстав думати про в≥дсутн≥сть тут на той час р≥зьбарства, особливо в п≥вн≥чн≥й частин≥, ¤ка, з одного боку, мала за час≥в  ињвськоњ –ус≥, ≥ нав≥ть ран≥ше, давнЇ стаб≥льне слов'¤нське населенн¤; з другого ж боку, тут були дуже спри¤тлив≥ природн≥ умови дл¤ розвитку деревообробноњ справи взагал≥: велик≥ масиви л≥су ≥з зручними дл¤ р≥зьби породами дерев. –ечових знах≥док, ¤к≥ могли б п≥дтвердити наведен≥ л≥тописн≥ вказ≥вки, под≥бних до дерев'¤них ≥дол≥в, знайдених у торфовищах ѕермськоњ губерн≥њ в 1880 роц≥, ми взагал≥ на ”крањн≥ не маЇмо. ¬≥домо, що у ¬≥зант≥њ майстерна р≥зьба кињвських майстр≥в, ¤ку називали Дхитрим мистецтвом, ƒедала", ц≥нилась дуже високо,

                                                                         5
  

≥ така оц≥нка доводить не аби¤ку висоту майстерност≥ тод≥шн≥х р≥зьбар≥в.
” XIIIЧXIV ст. р≥зноман≥тн≥ вироби кињвських р≥зьбар≥в в≥дом≥ далеко поза межами –ус≥: в  риму, Ћитв≥, ѕольщ≥ ≥ „ех≥њ. ¬ XVЧXVI ст. дерев'¤н≥ палаци польських ≥ украњнських магнат≥в мали р≥зьб¤н≥ рундуки, наличники, р≥зьб¤н≥ лодж≥њ, сволоки, одв≥рки, нав≥ть рельЇфн≥ фронтони, не кажучи вже про силу р≥зьб¤них мебл≥в та др≥бних речей побуту. “ут же сл≥д в≥дм≥тити, що зв'¤зок украњнськоњ р≥зьби з арх≥тектурою все ж був значно менший, н≥ж на п≥вноч≥, в –ос≥њ.
¬ половин≥ XVII ст. арх≥ди¤кон ѕавло јлеппський, що мандрував по ”крањн≥, в тому числ≥ ≥ по Ћ≥вобережжю, згадуЇ про р≥зьб¤н≥ вироби, ¤к≥ йому доводилось бачити в м≥стах ”крањни.
¬ тому ж XVII ст. французький ≥нженер Ѕоплан, ¤кий був на служб≥ в польського корол¤ —≥г≥змунда III, ц≥лком ¤сно вказуЇ на на¤вн≥сть серед населенн¤ ”крањни великоњ к≥лькост≥ майстр≥в-рем≥сник≥в: Д¬ стране «апорожской вь≥ найдете людей искуссных во всех ремеслах, необходимых дл¤ общежити¤: плотников, дл¤ постройки домов и лодок, тележников, кузнецов, ружейников, кожевников, сапожников, бочаров, портных и т. д."( 1) ѕр¤мих вказ≥вок на р≥зьбарство у Ѕоплана нема, але згадка про тесл¤р≥в-буд≥вник≥в ≥ майстр≥в, що виробл¤ють вози, допоможе нам простежити давн≥сть народного р≥зьбарства на ”крањн≥.
≤Їромонах  лимент≥й у XVIII ст. згадуЇ в своњх в≥ршах, присв¤чених рем≥сникам, про тоншу галузь деревообробництваЧтокарство (2). ј. Ўафонський (3) вказуЇ на поширену торг≥влю дерев'¤ним посудом на ¤рмарках пов≥тових м≥стЧ √линська, ѕрилук, –омен, Ћохвиц≥, √ад¤ча та «≥нькова,Ч на р≥зн≥ галуз≥ деревообробноњ справи в названих м≥стах ≥ пов≥тах. ѕро р≥зьбу в≥н теж не говорить н≥чого, але Ї вже повна можлив≥сть ц≥лком впевнено зв'¤зати його вказ≥вки з ≥снуванн¤м р≥зьбарства у названих автором м≥сц¤х. ≤ншими словами, ми маЇмо досить св≥дчень про розвиток р≥зьби

-------------------------------------
1 Ѕоплан Чќписание ћалороссии.
2 ќ. ј. “ур Ч журнал Дќснова", 1861 р.
3 ј. Ўафонский Ч„ерниговского наместничества топографическое описание.

6

на територ≥њ ”крањни з найдавн≥ших час≥в, ≥ ¤сно, що ѕолтавщина не була в цьому в≥дношенн≥ вин¤тком, хоч ми й не бачимо безпосередн≥х вказ≥вок саме на нењ. ўодо будь ¤ких корпорац≥й майстр≥в-р≥зьбар≥в у м≥стах ѕолтавщини, ми вказ≥вок не знаходимо до XIX ст. Ќа перший погл¤д тут ¤вна суперечн≥сть: поширен≥сть р≥зьбарськоњ справи ≥ в≥дсутн≥сть вказ≥вок на* конкретних ос≥бЧмайстр≥в. “ака суперечн≥сть виникаЇ так само ≥ при досл≥дженн≥ рос≥йськоњ народноњ р≥зьби, ≥ проф. —оболЇв у своњй прац≥ Д–усска¤ народна¤ резьба" даЇ, на нашу думку, ц≥лком правильне по¤сненн¤ цьому ¤вищу. ¬ рос≥йськ≥й стар≥й народн≥й р≥зьб≥ ми зустр≥чаЇмось ≥ з др≥бною побутовою р≥ччю ≥ з багатою р≥зьбою в народн≥й арх≥тектур≥Чнав≥ть з перевагою в б≥к останньоњ. ћистецтво рос≥йських народних арх≥тектор≥в-р≥зьбар≥в ще в XVI ст. використовувалось бо¤рством у будуванн≥ хором ≥ терем≥в дуже широко, а сам≥ майстри ставали об'Їктом найнещадн≥шоњ експлуатац≥њ з боку пан≥вного класу ≥ бо¤рськоњ його верх≥вки; цьому спри¤в характер рос≥йськоњ р≥зьби, њњ зв'¤зок з арх≥тектурою, вм≥нн¤ народних майстр≥в працювати над складними арх≥тектурними спорудамиЧ≥ зв≥дси можлив≥сть ≥ зац≥кавлен≥сть використати майстра. ѕроте, ≥ в рос≥йських джерелах небагато сказано про р≥зьбар≥в-фах≥вц≥в: здеб≥льшого це стол¤р≥, тесл¤р≥, ¤к≥ вм≥ють Дрезати резь вс¤кую".
«а феодал≥зму р≥зьбарство, ¤к ≥ р¤д ≥нших мистецьких галузей, нав≥ть р≥зьбарство профес≥йне, не було в≥докремлене в≥д обробки дерева в широкому розум≥нн≥ слова; тесл¤рство, стол¤рство ≥ т. ≥н., под≥бно до мал¤рства, було зв'¤зане з виготовленн¤м дерев'¤них дощок, приготуванн¤м ірунт≥в ≥ взагал≥ р¤дом п≥дготовчих роб≥т. ÷е ≥снувало ≥ в багатьох ≥нших галуз¤х рем≥сництва (пригадаймо, ¤к  лимент≥й обурюЇтьс¤ з того, що шевц≥ ≥ чинбар≥ стали окремими групами рем≥сник≥в ≥ шевське мистецтво ДнадвоЇ порвали"). “есл¤рство вважалось важлив≥шою роботою, р≥зьбаЧдодатковою, ¤ка т≥льки п≥двищувала квал≥ф≥кац≥ю майстра, ≥ тому майстер, наймаючись на роботу, в першу чергу в≥дрекомендовував себе, ¤к тесл¤р або стол¤р, що гарантувало йому б≥льш-менш виг≥дну роботу; ¤сно, що це знайшло своЇ в≥дбитт¤ в документах того часу: б≥льш≥сть майстр≥в називаютьс¤ тесл¤рами ≥ стол¤рами.

                                                                     7
  

Ѕ≥льш певн≥ в≥домост≥ про р≥зьбар≥в ми зустр≥чаЇмо в XIX ст., а особливо в друг≥й половин≥, коли п≥д впливом кап≥тал≥стичноњ диференц≥ац≥њ села, разом з багатьма Дпромислами" з'¤вл¤Їтьс¤ ≥ р≥зьбарство, так би мовити, в чистому вигл¤д≥.
ўе наприк≥нц≥ XVIII ст. на ѕолтавщин≥, в т≥й частин≥, ¤ка входила до складу „ерн≥г≥вського нам≥сництва, а особливо в «≥ньк≥вському пов≥т≥ (села  уземино ≥ √рунь) було розвинене виробництво саней, воз≥в ≥ кол≥с, ¤ке збереглос¤ й тепер у к≥лькох селах «≥ньк≥вського ≥ √рунського район≥в. « досл≥дженн¤ цього виробництва в друг≥й половин≥ XIX ст. ви¤вл¤Їтьс¤, що майстри, особливо стар≥, досв≥дчен≥, робл¤чи вози й сани, сам≥ Дмережили" њх, коли того бажав замовець, а часом робили це ≥ з власноњ ≥н≥ц≥ативи. « старими виробами с≥л  уземина ≥ √рун≥ знайомить нас один ц≥кавий експонат полтавського краЇзнавчого музею. ÷еЧвиключна по збереженост≥ чумацька мажа, куземинського або грунського походженн¤, ¤ка служила в к≥нц≥ XVIII на початку XIX ст. оп≥шн¤нським чумакам Ўтанькам. ¬она прикрашена трохи прим≥тивними, але надзвичайно красивим ≥ приЇмним, типово народним геометричним орнаментом, що виконаний самим майстром. Ѕез орнаменту не лишились нав≥ть головки заноз до ¤рма, не кажучи вже про саме ¤рмо.
 олекц≥¤ р≥зьб¤них спинок саней ≥ воз≥в, насад, переважна б≥льш≥сть ¤ких з≥брана полтавським музеЇм у колишньому «олотон≥ському пов≥т≥, особливо в сел≥ ¬ерем≥њвц≥, що з них значна к≥льк≥сть належить до «ќЧ40 рок≥в XIX ст. ≥ ран≥шеЧ складаЇтьс¤ з зразк≥в того ж не профес≥йного, так би мовити, р≥зьбарства. ¬с≥ вони вражають скромною ориг≥нальною красою орнаменту, великою р≥зноман≥тн≥стю вар≥ант≥в, при пор≥внюючи мал≥й к≥лькост≥ основних елемент≥в, що характеризуЇ народну украњнську р≥зьбу взагал≥.
Ќа XIX ст. ми зупинились детальн≥ше не т≥льки тому, що к≥льк≥сть л≥тературних джерел тут б≥льша. Ќа зразках народноњ творчост≥ цього часу (цих зразк≥в у наших музе¤х б≥льш≥сть) ми досить повно можемо познайомитись з народним р≥зьбарством у п о в н о м у розум≥нн≥ цього слова, тобто р≥зьбарством, м≥цно зв'¤заним з хатн≥м ≥ профес≥йним народним тесл¤рством, стол¤рством, з народним побутом, з орнаментом

                                                                      8
  

народноњ р≥зьби, що надто важко зробити дл¤ XVї XVI, XVII ст., оск≥льки зразк≥в народно-побутовоњ р≥зьби цих пер≥од≥в ми не знаЇмо, а тогочасн≥ л≥тературн≥ згадки стосуютьс¤ найб≥льше фах≥вц≥в-р≥зьбар≥в, що працювали на пом≥щика або на церкву. ѕроцес же по¤ви фах≥вц≥в у XIX ст., коли ≥ р≥знитьс¤ в≥д час≥в феодал≥зму, то њхн¤ дол¤ по сут≥ лишаЇтьс¤ та сама.
’арактеристику народного орнаменту ≥ його застосуванн¤ в речах побуту ми подамо нижче, а зараз звернемось до р≥зьбар≥в - профес≥онал≥в, ¤к≥ вийшли з числа народних майстр≥в.
¬≥домо, що в ѕолтав≥ в 50 роках минулого стол≥тт¤ ≥снувала приватна мебльова майстерн¤, де працювали р≥зьбар≥ (1). ѕолтавський музей маЇ в своњх зб≥рках зразки вироб≥в ц≥Їњ майстерн≥. ќбслуговуючи пом≥щик≥в, купц≥в ≥ чиновник≥в, майстерн¤, - природна р≥ч, мала догодити смаков≥ замовц¤, тому в мебл¤х, вироблених нею, год≥ шукати нав≥ть нат¤ку на народн≥ мотиви орнаменту. ƒешев≥ й несмачн≥ п≥дробки п≥д Дамп≥р", а часто абсолютна без стильн≥сть, панують непод≥льно в майстерн≥ ≥ народн≥ майстри, потрапивши сюди, втрачають св≥й колорит, свою народн≥сть. ÷е далеко не Їдиний приклад, хоч таке ¤вище, можливо, в менш≥й м≥р≥ властиве було р≥зьбарству, н≥ж будь ¤к≥й ≥нш≥й галуз≥ народного мистецтва в дореволюц≥йн≥ часи. ¬ 60 роках минулого стол≥тт¤ на ѕолтавщин≥ з'¤вл¤ютьс¤ окрем≥ фах≥вц≥-р≥зьбар≥Чдр≥бн≥ п≥дприЇмц≥ кап≥тал≥стичного типу. ¬они ос≥дають по м≥стах: у «≥ньков≥, ѕолтав≥,  ременчуц≥,  обел¤ках, ѕере¤слав≥, мають п≥дмайстр≥в та учн≥в (2). як св≥дчать стар≥ р≥зьбар≥, в цих м≥стах здавна перебували майстри по виробленню ≥коностас≥в та мебл≥в, ¤к≥ частково походили з м≥сцевого населенн¤, частково ж приходили з –ос≥њ, набираючи соб≥ учн≥в та п≥дмайстр≥в з м≥сцевих молодих р≥зьбар≥в, здеб≥льшого з безземельних с≥мей (3), ≥ обслуговували навколишн≥ церкви, монастир≥ й пом≥щицьк≥ маЇтки. ясно, що народн≥ майстри, потрапл¤ючи до таких фах≥вц≥в, тут, ¤к н≥де, втрачали можлив≥сть творити, в≥дривались

---------------------------------------------------------------------------
1 —татистическое описание г. ѕолтави в 1858 г.
2 ѕам¤тна¤ книга ѕолтавской губ. за 1865 г.
3¬≥домо, що в ѕолтавськ≥й губерн≥њ 40% вс≥Їњ земл≥ було в руках пом≥щик≥в, а зокрема в ѕолтавському ≥  ост¤нтиноградському пов≥тах Ч до 60%.

                                                                    9
  

 в≥д своњх звичних прийом≥в та навичок, втрачали безпосередн≥сть ≥ св≥ж≥сть, бо доводилось працювати за певними канонами, перетворюватись у механ≥чного виконавц¤ ≥, з вол≥ п≥дприЇмц¤, переключатись в≥д Дамп≥ра" на Дбарокко"," модерн". “ака була дол¤ тих, хто потрапл¤в у фах≥вц≥,  њх вироби, сумн≥вноњ художньоњ ¤кост≥, були приречен≥ на ц≥лковите забутт¤, лишалис¤ й лишаютьс¤ нев≥домими, а њх вироби бл≥дн≥ють перед св≥жою могутньою красою ориг≥нальних народних твор≥в.
÷≥лком окреме м≥сце займають так≥ профес≥онали - р≥зьбар≥, . ¤к батько та син ёхименки з ¬еликих Ѕудищ колишнього «≥ньк≥вського пов≥ту (нин≥ ќп≥шн¤нський район). ¬они мали в Ѕудищах невеличку майстерню, де завжди вчилис¤ мистецтву р≥зьби к≥лька юнак≥в з б≥дн¤цьких с≥мей. ќбидва ёхименки прекрасно розум≥лись на народному орнамент≥ ≥ любили його. ƒосить сказати, що ними була з≥брана велика колекц≥¤ р≥зьб¤них пр¤ничних форм, значна частина ¤коњ збер≥гаЇтьс¤ тепер у полтавському музењ, а кр≥м тогоЧвелика к≥льк≥сть найр≥зноман≥тн≥ших р≥зьб¤них сел¤нських вироб≥в. ÷е не було просто збиранн¤. ≈ск≥зи ёхименк≥в дл¤ р≥зьби по дереву, придбан≥ полтавським музеЇм, св≥дчать про уважне й серйозне вивченн¤ майстрами народного орнаменту ≥ досить вдале його застосуванн¤. ќсобливо ¤скрава постатьЧмолодший ёхименко, ¤кий був прекрасним рисувальником, добре компонував, знав стил≥ ≥ був майстром дерев'¤ноњ скульптури. јле величезний талант його не м≥г розгорнутись. ёхименко завжди мав Дблискучий усп≥х" у тод≥шн≥х меценат≥в, ≥ цей Дусп≥х" не т≥льки не спри¤в його розвитку, а, навпаки, шк≥дливо в≥дбивавс¤ на його житт≥, найб≥льшеЧна творчост≥, знижуючи творчу ≥ндив≥дуальн≥сть народного майстра, примушуючи в≥дходити в≥д свого народного стилю, догоджаючи смакам панства.
¬еликий пом≥щик кн¤зь  очубей жорстоко експлуатував зд≥бност≥ ёхименка п≥д благородною маскою Дпокровительства талантов". –озк≥шн≥ гарн≥тури мебл≥в, р≥зьб¤н≥ кам≥ни, шафи, статуетки найр≥зноман≥тн≥ших Дстил≥в" ≥ розм≥р≥в з ц≥нного ≥ звичайного дерева, виконан≥ по-юхименк≥вськомуЧтонко ≥ майстерно, прикрашають к≥мнати ≥ зали диканського палацу  очубе¤.

 10
  

 н¤гин¤  очубей, зл¤кавшись величезноњ суми грошей, ¤ку вимагали ≥тал≥йськ≥ р≥зьбар≥ за виконанн¤ коп≥њ р≥зьб¤ного ≥тал≥йського кам≥на XVI ст., в≥дмовл¤Їтьс¤ в≥д њх послуг ≥ доручаЇ зробити кам≥н ёхименков≥, заборонивши йому робити дл¤ себе другий екземпл¤р. Ќадто красивим був старовинний ≥тал≥йський кам≥н на малюнку, з ¤кого робив ёхименко, але ще кращим в≥н став на червоному дерев≥. ≤ майстер не витримав. ’оваючись, робить в≥н дл¤ себе ще один такий же кам≥н. —ховати зробленого не пощастило ≥ розправа була ц≥лком у дус≥ самодура-пом≥щика: ёхименко прот¤гом ц≥лого року не м≥г знайти зароб≥тку в жодному з м≥ст ѕолтавськоњ губерн≥њ. ≤нод≥ майстер зло см≥¤вс¤ з своњх Дпокровител≥в". ќдного разу в≥н зробив дл¤ пом≥щика ’рульова кар≥атиди з грушевого дерева дл¤ кам≥на чи буфетаЧкоп≥њ з ≥тал≥йських скульптур. ¬ельможний замовець Дз вигл¤дом знавц¤" походив навколо цих роб≥т ≥ запропонував ёхименков≥ Двиправити ≥ док≥нчити" роботу в к≥лькох м≥сц¤х. ёхименко погодивс¤ зробити це з умовою, що н≥хто не буде заходити до к≥мнати, де в≥н працюЇ, ≥, вз¤вши шматочок грушевого дерева, накидав на п≥длогу коло своЇњ роботи к≥лька стружок, не доторкнувшись до роботи й пальцем. ѕом≥щик зайшов через де¤кий час до к≥мнати ≥, побачивши на п≥длоз≥ стружки, знов об≥йшов навколо скульптур ≥ Дблагосклонно" за¤вив майстров≥, що тепер, мовл¤в, п≥сл¤ Двиправленн¤" робота зовс≥м ≥нша ≥ ц≥лком бездоганна. ћимовол≥ згадуЇш еп≥зод з р≥зьб¤ними виробами у безсмертн≥й пов≥ст≥ –омен –оллана Д ола-Ѕреньон".
ћи не випадково довше зупинились на ёхименков≥: дол¤ цього майстра до ¬еликоњ ѕролетарськоњ революц≥њЧдол¤ багатьох народних майстр≥в того часу. ћолодший ёхименко дожив до 1931 року. ¬елику ѕролетарську революц≥ю в≥н сприймаЇ рад≥сно: р≥же барельЇф з алегоричною постаттю ж≥нки крањни –ад; ж≥нка тримаЇ на руках немовл¤тко, ос¤¤не пром≥нн¤м п'¤тикутноњ з≥рки. ÷¤ нањвна р≥ч, у композиц≥њ ≥ трактовц≥ форм ¤коњ ще багато залишилось в≥д патр≥отичних картинок сит≥нських видань, св≥дчить про р≥зку зм≥ну настрою в майстра. « цього часу ёхименко в≥ддано працюЇ в майстерн¤х, школах, ¤к ≥нструктор р≥зьби, передаючи св≥й величезний досв≥д дес¤ткам юнак≥в. ƒуже характерно те, що

                                                                     11
  

рад¤нський пер≥од творчост≥ ёхименка в≥дзначаЇтьс¤ поворотом його, в основному, до свого знайомого народного орнаментуЧдо народних форм.
ƒл¤ повноњ картини того оточенн¤, в ¤кому доводилось. працювати р≥зьбарам до ∆овтневоњ революц≥њ, необх≥дно дати, принаймн≥ коротку, характеристику земськоњ д≥¤льност≥. ѕоруч з ц≥лим р¤дом майстерень, ¤к≥ охоплювали р≥зн≥ галуз≥, так званих Дкустарних промисл≥в", полтавське земство орган≥зовуЇ в 1912 р. р≥зьбарську майстерню в ѕолтав≥. ¬ироби кустар≥в збувались земському кустарному складов≥; до художнього оформленн¤ цих речей земство ставило перед р≥зьба-рами, кр≥м техн≥чноњ досконалост≥, ще й ≥нш≥ вимоги щодо стилю. ÷е мало м≥сце в ус≥х без вин¤тку галуз¤х народного . мистецтва, ¤ке п≥дпадало п≥д вплив земства. —уть цього впливу була в пов≥льному отруЇнн≥ св≥жоњ, завжди бадьороњ народноњ творчост≥, з одного боку, Дмодерном", пересадженим на украњнський грунт, з другого жЧв культивуванн≥, так само чужого народному мистецтву, орнаменту церковних вишивок XVIII ст., з њх барочним духом. “ак у килимарств≥ це ви¤вл¤Їтьс¤ в бл≥дих, безкровних модерн≥стських тонах ≥ досить убог≥й орнаментиц≥ або в точному коп≥юванн≥ барочних Дпанських" килим≥в, при чому пофарбуванн¤ њх було знову таки модерн≥стським. ÷¤ слабк≥сть кольор≥в, безхарактерн≥сть ≥ безкровн≥сть њх аж н≥¤к не властива украњнському народному килимов≥, завжди багатому, ¤скравому ¤к колоритом, так ≥ орнаментикою. ¬ ганчарств≥ з'¤вл¤ютьс¤ безглузд≥ модерн≥зован≥ форми ваз, а оск≥льки з цими формами н≥¤к не хоче в'¤затись соковитий Доп≥шн¤нський" народний орнамент, на посуд≥ з'¤вл¤ютьс¤ по-модерн≥стському Дграц≥озно" вигнут≥ стебла л≥л≥й, виноградних лоз, довге гостре лист¤, неймов≥рн≥ кв≥ти й ще багато вс¤кого добра, запозиченого з зах≥дних модерн≥стських журнал≥в.  оли народний ганчарський орнамент, п≥сл¤ довгого часу, орган≥чно зливс¤ з формами народноњ керам≥ки, то Дземський" орнамент розбивав ≥ порушував ц≥ форми.
–≥зьбарство теж не минуло загальноњ дол≥. ≤гноруючи в ц≥й галуз≥ традиц≥йн≥ народн≥ форми, земство створювало модерн≥зован≥ форми мебл≥в, вкриваючи њх своњм улюбленим орнаментом п≥дризник≥в,Чу св≥й час улюбленим орнаментом магнат≥в

12
  

 й козацькоњ верх≥вкиЧабо ще ¤кимсь ≥ншим. ” цьому було не лише навмисне кал≥цтво народноњ творчост≥, ≥гноруванн¤ вироблюваних прот¤гом довгого часу традиц≥й: тут була просто художн¤ безграмотн≥сть, ¤ка ви¤вл¤лас¤ в насильств≥ над матер≥алом р≥зьби, ц≥лковите нерозум≥нн¤ та ≥гноруванн¤ технолог≥чних особливостей народноњ украњнськоњ р≥зьби взагал≥.
Ќема чого й казати, що д≥¤льн≥сть земства мало чим в≥др≥зн¤лась в≥д д≥¤льност≥  очу бењв, ’рульових та* ≥нших Дмеценат≥в" щодо збереженн¤ особливостей народноњ украњнськоњ р≥зьби.
ћалоземельн≥сть й перенаселенн¤ викликають ≥нтенсивний розвиток кустарних промисл≥в у центральн≥й ”крањн≥, таких, ¤к ткацтво, гончарство, чинбарство, бондарство тощо. јле коли на зм≥ну феодально-натуральн≥й систем≥ господарського укладу сел¤нства, що живила майстр≥в-кустар≥в, приходить дешевша ≥ зручн≥ша продукц≥¤ кап≥тал≥стичних фабрик, завод≥в, великих кустарних промисл≥в, ц≥лий р¤д вироб≥в побутового вжитку з дерева в≥дпадаЇ, ц≥лий р¤д др≥бних кустарних майстерень зникаЇ. ƒо категор≥њ справжн≥х кустарних промисл≥в, ¤к≥ мали товарний кап≥тал≥стичний характер, можна в≥днести, без сумн≥ву, обробку рогу (’омутець), гончарство (ќп≥шн¤, ’омутець) та виробленн¤ кол≥с (√рунь,  уземино, ћачухи). Ќевелика к≥льк≥сть фах≥вц≥в-р≥зьбар≥в була розкидана потроху в кожному пов≥т≥ ѕолтавськоњ губерн≥њ, тому встановлювати будь ¤к≥ Дстаб≥льн≥" центри р≥зьбарства ми вважаЇмо непотр≥бним, а, врахувавши характер профес≥йного р≥зьбарства в минулому, можливо ≥ зайвим, коли мова йде про народну творч≥сть. „исленн≥ реч≥ хатнього сел¤нського вжитку, стар≥ ≥ нов≥, прикрашен≥ р≥зьбою, можна знайти буквально в кожному сел≥ ѕолтавщини, тому в≥рн≥ше буде визначити пункти з б≥льшою чи меншою поширен≥стю народного р≥зьбарства.
Ќайстар≥шим з таких пункт≥в Ї «≥ньк≥вщина ( уземино ≥ √рунь) та ¬ерем≥њвка колишнього «олотон≥ського пов≥ту. “рохи нов≥ший пунктЧћиргородщина, особливо села ѕоп≥вка, √рем'¤ча, ¬елика Ѕагачка, яреськи та ”стивиц¤. Ќайп≥зн≥ше з'¤вл¤Їтьс¤ р≥зьбарство, здеб≥льшого фахове, на п≥вдн≥ ѕолтавщини ( обел¤ки,  ременчук), на решт≥ ж територ≥њ р≥зьбарство

13
  

було поширене не в так≥й м≥р≥, ¤к у згаданих пунктах. “акому територ≥альному розм≥щенню (переважно в центральн≥й смуз≥) почасти спри¤ли природн≥ умови: найб≥льша скупчен≥сть потр≥бних пор≥д дерева в л≥сових масивах ц≥Їњ частини. ¬ зв'¤зку з цим нам здаЇтьс¤ необх≥дним коротко зупинитись на технолог≥чних особливост¤х пор≥д дерева, вживаних у р≥зьбарств≥. Ќа ѕолтавщин≥ називають к≥лька найпоширен≥ших пор≥д, ц≥лком придатних дл¤ р≥зьбарства, ¤к≥ становл¤ть тепер значну частину л≥сового масиву центральноњ ѕолтавщини: дика груша, дика ¤блун¤, дуб ≥ липа.
ќсновна вимога, ¤ку ставить р≥зьбар до дерева,Чце легк≥сть обробки, компактн≥сть будови й можлив≥сть виконати тонк≥ детал≥ на р≥вн≥й поверхн≥ дерева, незалежно в≥д того, чи Ї ц¤ поверхн¤ торчова, чи лежить вздовж волокна. ÷≥ вимоги схож≥ на т≥, ¤к≥ ставить гравер у робот≥ над дереворитом, при чому тверд≥сть породи не в≥д≥граЇ дл¤ р≥зьбара ≥стотноњ рол≥.  лен маЇ дуже компактну будову, др≥бне волокно ≥ значну тверд≥сть, що разом уз¤те дозвол¤Ї виконати найтонш≥ детал≥ й дати особливу ч≥тк≥сть рисунка. ЋипаЧдерево м'¤кше; його будова дозвол¤Ї дуже легко р≥зати вс¤к≥ рисунки, але вона менш зручна дл¤ виконанн¤ др≥бниць, ≥ даЇ великий ефект ≥ легко обробл¤Їтьс¤ при виконанн≥ б≥льших, декоративних роб≥т ≥ круглоњ або рельЇфноњ р≥зьби. ѕрекрасне дерево, ¤ке дуже поширене в дикому ≥ культурному вигл¤д≥ на ѕолтавщин≥Чгруша; приЇмний кол≥р обробленого грушевого дерева ≥ особливостей його, ¤к≥ пол¤гають у виключн≥й пластичност≥ ≥ зручност≥ в р≥зьб≥, дуже високо ц≥н¤тьс¤ р≥зьбарами ≥ лише тверд≥сть ≥ певна хрупк≥сть груш≥ потребуЇ особливоњ уважност≥ в р≥зьбарськ≥й робот≥. √руша добре в≥дома скульпторам, ¤к один з найкращих пластичних матер≥ал≥в. Ќа другому м≥сц≥ сто¤ть в≥льха та береза, ¤к≥ йдуть на р≥зьб¤н≥ вироби, але не так широко. Ќезручн≥сть берези пол¤гаЇ в њњ в'¤зкост≥ ≥ в м≥цност≥ њњ волокна, особливо прикореневоњ частини. ¬≥льха взагал≥ не дуже м≥цна ≥ легко колетьс¤. ƒубЧдуже ефектний матер≥ал у мебл¤х та в оздобленн≥ к≥мнат, його охоче вживають р≥зьбар≥, хоча його обробка зв'¤зана з значними труднощами. ¬ сел¤нському побут≥ дл¤ багатьох вироб≥в часто вживались верба та осика, дуже м'¤к≥ й мало зручн≥ дл¤ р≥зьби.

14
  

як бачимо, в народному р≥зьбарств≥ могли бути використан≥ й використовувались майже вс≥ основн≥ породи полтавських л≥с≥в, кр≥м хвойних, ¤к≥, поперше, не Ї типовими дл¤ флори ѕолтавщини ≥ дл¤ р≥зьби особливого ≥нтересу не ¤вл¤ють через здатн≥сть легко колотись. ƒерево маЇ бути добре висушене, найкраще на кор≥нн≥, або ж у м≥сц≥, ≥зольованому в≥д сон¤чного пром≥нн¤, ¤ке Дрве" дерево. —тар≥ народн≥ вироби збер≥гали натуральний кол≥р дерева ≥ н≥коли не протруювались, чи, ≥накше кажучи, Дне проморювались" н≥¤кою фарбувальною речовиною.
≤нструменти дл¤ обробки дерева були дуже нескладн≥. ‘ах≥вець - р≥зьбар мав асортимент р≥зноман≥тних дол≥тЧзвичайних ≥ круглих, циркуль, л≥н≥йку ≥ т. д. ѕрим≥тивна саморобна л≥н≥йка, два-три долота, а дл¤ легких, прост≥ших форм орнаменту, наприклад, на кужел¤х, ¤рмах, люшн¤хЧпросто н≥ж, мотузок з гв≥зд≥вкою дл¤ малюванн¤ колаЧось, власне, ≥ вс≥ нескладн≥ ≥нструменти, що вживалис¤ при виконанн≥ р≥зноман≥тних Дмережив".
ќрнамент украњнськоњ народноњ р≥зьби, його еволюц≥¤, детальний анал≥з форм ще чекають свого досл≥дника. ћи обмежуЇмось вказ≥вками на найб≥льш типове, ≥люструючи, по можливост≥, конкретними прикладами.
” стар≥й народн≥й р≥зьб≥ на ѕолтавщин≥ ми не зустр≥чаЇмось з народною круглою скульптурою. Ќайтипов≥шою на ѕолтавщин≥ (це можна сказати взагал≥ про украњнську народну р≥зьбу) була, так звана, Дплоска р≥зьба"; у н≥й п≥двищен≥ частини орнаменту, б≥льш чи менш глибоко вр≥заного, лежать ус≥ в одн≥й площин≥. “ехн≥чно це виконуЇтьс¤ так, що майстер, вир≥зуючи малюнки, в ус≥х п≥двищенн¤х залишаЇ поверхню дошки незайманою (мал. 1). Ќевеликий в≥дступ в≥д ц≥Їњ техн≥ки р≥зьби на ѕолтавщин≥ зустр≥чаЇмо в характерних дл¤ «олотонощини спинках саней ≥ воз≥в, з складним рисунком, скомпонованим з розеток, з≥рок ≥ Дзерн¤т", де висота опуклих м≥сць буваЇ неоднакова; розетки й з≥рки виконан≥ рельЇфом, часом досить високим, а њх крањ оброблен≥ й закруглен≥, що трохи нагадуЇ техн≥ку, так званоњ, Дфр¤зькоњ р≥зьби". ѕроте, ≥ тут майстер намагавс¤ не розбивати площини зайвиною рельЇф≥в; в≥н не наважувавс¤ зробити, наприклад, р¤д рельЇфних з≥рок ≥ пот≥м Двибрати" весь фон,

15
  

ћал. 1. ѕр¤нична форма (”стивиц¤). «разок плоскоњ р≥зьби. ѕолтавський музей.

ћал. 2. «адки воз≥в з с. ¬ерем≥њвки (золотон≥ський тип). ѕолтавський музей.

16

ћал. 3. „астина задка з воза. «олотоноша.

 концентричними колами (мал. 2 ≥ 3), або обрамлюють розетки чи з≥рки. ќкремою групою щодо орнаменту можна вважати дерев'¤н≥ р≥зьб¤н≥ форми, вживан≥ в приготуванн≥ пр¤ник≥в. ” ц≥й груп≥ досить широко вживаютьс¤ рослинн≥ ≥ тваринн≥ форми орнаменту. √либше вивченн¤ форм орнаменту в народному р≥зьбарств≥ безумовно дозволило б установити певн≥ групи щодо композиц≥њ, а серед них провести розпод≥л за територ≥Їю,Чми ж обмежуЇмось характеристикою к≥лькох ¤скравих зразк≥в з р≥зних м≥сць ѕолтавщини. ќдним з таких зразк≥в Ї сани з села ¬ерем≥њвки, про ¤к≥ говорилос¤ вище (мал. 4). ќсоблив≥сть орнаментац≥њ спинки цих саней, ¤к ≥ другого зразка з т≥Їњ ж ¬ерем≥њвки (мал. 2), велика насичен≥сть формами. ќрнамент, переважно утворений з розеток ≥ з≥рок, з суц≥льним заповненн¤м площ≥ м≥ж ними. “реба сказати, що цим характеризуютьс¤ майже вс≥ вироби, здобут≥ в колишн≥й «олотонош≥, ≥, можливо, ми маЇмо певний м≥сцевий тип, коли врахувати де¤к≥ особливост≥ техн≥чного виконанн¤ орнаменту. «олотонощина, разом з тим, даЇ дуже ц≥кав≥ зразки пр¤ничних форм з красиво ≥ вдало стил≥зованими зображенн¤ми птах≥в ≥ тварин, вр≥заних дуже глибоко (мал. 5). Ќайц≥кав≥ш≥ щодо орнаменту ¤рма й вози дають «≥ньк≥вщина й ћиргородщина. ƒуже близьк≥ м≥ж собою характером орнаменту миргородськ≥ ≥ з≥ньк≥вськ≥ вироби в≥др≥зн¤ютьс¤ не суц≥льним заповненн¤м площини з неглибоко вр≥заними групами орнаменту (мал. 6), причому основн≥ мотиви лишаютьс¤ т≥ ж сам≥, ≥нод≥ з перевагою в б≥к пр¤мол≥н≥йних форм. Ќа др≥бн≥ших речах, ¤к кужел≥, днища, ручки гребн≥в, дерев'¤ний посуд, рубл≥, занози ≥ притики до ¤рем, орнаментов≥ не в≥дводитьс¤ багато м≥сц¤ ≥ тут теж

17
  

ћал. 4. –≥зьб¤п≥ сани з с. ¬ерем≥њвки. ѕолтавський музей.

18

ћал. 5. ѕр¤нична форма з «олотонош≥. ѕолтавський музей. 

переважають пр¤мол≥н≥йн≥ форми, часом просто ламана л≥н≥¤ (мал. 7).  р≥м перел≥чених тут речей, р≥зьбою прикрашають мисники, столи, ручки до к≥с, макогони; в арх≥тектур≥ Ч одв≥рки, сволоки, часом наличники у в≥кнах. ѕр¤ничн≥ форми, велика колекц≥¤ ¤ких Ї в полтавському музењ, значно р≥зноман≥тн≥ш≥ щодо орнаменту. “ут переважають рослинн≥ й тваринн≥ форми, з дуже в≥льною стил≥зац≥Їю ≥ великою к≥льк≥стю вар≥ант≥в. “ому встановити в ц≥й галуз≥ основн≥ елементи орнаменту значно важче, так само, ¤к ≥ певний тип орнаменту дл¤ т≥Їњ чи ≥ншоњ м≥сцевост≥.  р≥м дуже характерних пр¤ничних форм, здобутих на «олотонощин≥, про що вже говорилос¤, ми поки не знайшли ¤скраво ви¤влених м≥сцевих тип≥в ≥ форм, здобутих в р≥зних частинах ѕолтавщини, що дуже мало р≥зн¤тьс¤ м≥ж собою.
Ќав≥ть поверхове знайомство з народним р≥зьбарством, ¤к ≥ з кожною галуззю народного мистецтва, викликаЇ здивованн¤ ≥ повагу до могутньоњ творчост≥ енерг≥њ народу, до його прагненн¤ прикрасити св≥й побут ≥ зробити кожну
  

ћал. 6. —пинка саней з с. ¬. Ѕагачки (кол. ћиргородщина). ѕолтавський музей.
 

19
 

ћал. 7. Ћюшн≥ й притики з с≥л «≥ньк≥вського ≥ √рунського район≥в.
ѕолтавський музей.
 

20

ћал. 8. ѕр¤нична форма з «олотонош≥. ѕолтавський музей.
 

ћал. 9. ѕр¤нична форма з с. ¬. Ѕудищ. ѕолтавський музей.
 

р≥ч високо художньою. ÷е прагненн¤ ¤скраво ви¤вл¤лось прот¤гом стол≥ть, не зважаючи на нелюдський гн≥т. ¬оно було могутн≥м протестом проти безрад≥сноњ д≥йсност≥, воно протиставл¤ло себе мистецтву експлуататорських клас≥в, воно Ї одн≥Їю з форм ≥деолог≥чноњ боротьби проти експлуатац≥њ. јле в≥ковий нелюдський гн≥т не м≥г не в≥дбитись на творчост≥ труд¤щого народу: до певноњ м≥ри в≥н зв'¤зував ≥ обмежував цю творч≥сть, гальмував њњ поступ; народне р≥зьбарство на ѕолтавщин≥ не йшло дал≥ Дплоскоњ р≥зьби", дал≥ орнаменту, дал≥ художнього оздобленн¤ побутовоњ реч≥. ƒол¤ ж майстр≥в, ¤к≥ присв¤чували своЇ житт¤ виключно своЇму мистецтву, нам добре в≥дома: вони повинн≥ були задовольн¤ти сумн≥вн≥ художн≥ смаки своњх гнобител≥в, прир≥каючи себе на повне творче безсилл¤. Ћише ¬елика ѕролетарська революц≥¤ розкрила перед народними майстрами небачен≥ в перспективи дл¤ творчоњ роботи ≥, поставивши труд¤щу людину на небувалу в ≥стор≥њ людства височ≥нь, давши њй можлив≥сть

21

в≥льно творити на благо вс≥х труд¤щих, в≥льно будувати безкласове сусп≥льство, створило вс≥ умови дл¤ бурхливого розкв≥ту вс≥Їњ народноњ творчост≥, дл¤ всеб≥чного розвитку ≥ндив≥дуальних зд≥бностей людини. ¬ин¤ткова увага ≥ п≥клуванн¤ про мистецтво, ¤ку ви¤вл¤ють парт≥¤ ≥ ур¤д, ¤ку ви¤вл¤Ї любимий вождь народ≥в ген≥альний —тал≥н, запалюють творчим ентуз≥азмом тис¤ч≥ народних майстр≥в, а наша рад≥сна епоха —тал≥нськоњ  онституц≥њ, багата й насичена ¤скравими под≥¤ми, великим героњзмом ≥ д≥йсно повним людським щаст¤м, даЇ силу образам, творч≥й у¤в≥ художника. 
¬еличезний перелом в≥дбувс¤ в народному р≥зьбарств≥.. ¬≥н, насамперед, пол¤гаЇ в тому, що народне р≥зьбарство, вперше за всю ≥стор≥ю його ≥снуванн¤ на ”крањн≥, даЇ дерев'¤ну скульптуру, даЇ тематичн≥ твори. ¬же цей основний факт св≥дчить про величезний поступ народноњ творчост≥. “ематичн≥ скульптурн≥ роботи виконували знайом≥ нам ёхименки, але це були або коп≥њ скульптур, замовлен≥ тими ж  очубе¤ми, або ж барельЇфи, зроблен≥ з журнальних малюнк≥в. √оловна суть у тому, що наш сучасний рад¤нський народний майстер
 

ћал. 10. ѕр¤нична форма з с. яреськи. ѕолтавський музей.
 

22
 

ћал. 11. –≥зьб¤н≥ ложки з  с. √рун≥.  ѕолтавський музей.

захоплений щасливою соц≥ал≥стичною д≥йсн≥стю опрацьовуЇ рад¤нську тематику ц≥лком самост≥йно, ¤к п≥дказуЇ йому його художнЇ почутт¤, своњми народними засобами подаючи тему в своњй народн≥й ≥нтерпретац≥њ, не намагаючись слабо коп≥ювати профес≥онала-скульптора. «в≥дси величезна св≥ж≥сть ≥ сила твор≥в наших народних майстр≥в. “рет¤ особлив≥сть народних майстр≥в - це глибока ≥ндив≥дуальн≥сть кожного з них, що Ї також ц≥лком новим ¤вищем в украњнськ≥й народн≥й р≥зьб≥, ¤ка була в дореволюц≥йний час майже без≥менною.
«разком таких ≥ндив≥дуальностей Ї майстри народного мистецтва я. ’алабудний та ¬. √арбуз.
 

23

як≥в ’алабудний

25

я ≤¬ ’јЋјЅ”ƒЌ»…

«а к≥лька к≥лометр≥в в≥д ѕолтави розташувалось село ∆уки. ¬ минуломуЧсхоже на тис¤ч≥ с≥л ѕолтавськоњ губерн≥њ, воно Двславилось" тим, що п≥д час ѕолтавськоњ батал≥њ 1709 року тут в≥дпочивав шведський король  арл XII. «а кр≥пацтва воно належало пом≥щикам  очубе¤м ≥ п≥сл¤ реформи 1861 року дол¤ Дзв≥льненого" сел¤нства н≥чим не в≥др≥зн¤лась в≥д кр≥пацького. —ело було б≥дне, ≥ значна частина сел¤н працювала в маЇтку кн¤з¤  очубе¤, ледве звод¤чи к≥нц≥ з к≥нц¤ми, а часом найб≥дн≥ш≥ сел¤ни змушен≥ були шукати додаткового зароб≥тку.
” коротеньк≥й автоб≥ограф≥њ, написан≥й на проханн¤ автора, я. ’алабудний згадуЇ про д≥да на пр≥звище  оваль, ¤кий робив Дс¤к≥-так≥ ложки" ≥ збував у ѕолтав≥ на базар≥. ÷им нехитрим Дпромислом" займавс¤ ще дехто з сел¤н. –≥зьбарство з'¤вилось тут п≥зно ≥ виросло, за виразом одного майстра, Дз ложок". ÷ентром р≥зьбарства ∆ук≥в назвати не можна було, проте, р≥зьбар≥ тут були, ложкар≥ непогано знали р≥зьбу, ≥ земству пощастило орган≥зувати тут у 1912 р. майстерню.
—≥м'¤ –омана ’алабудного була одн≥Їю з найб≥дн≥ших у сел≥ ≥ пост≥йн≥ злидн≥ примушували дорослих ≥ старих працювати в кн¤з¤  очубе¤, без будь ¤коњ над≥њ зв≥льнитись в≥д кабали.
8 листопада 1897 року в с≥м'њ ’алабудного народивс¤ син

27
 

як≥в. ƒитинство якова було невеселе. ¬же в 12 рок≥в в≥н разом з ус≥Їю с≥м'Їю працюЇ в панському маЇтку; працювати т¤жко. ≤ хоч уже тод≥ в≥н ви¤вл¤в ≥нтерес до р≥зьбарства, проте, при тих умовах було не до цього. ¬ юнацьк≥ роки я. ’алабудний в≥др≥зн¤вс¤ в≥д своњх однол≥тк≥в. «вичайн≥ хлоп'¤ч≥ забавки та ≥гри мало ц≥кавили ≥ не захоплювали його. ¬≥н був завжди спок≥йний: дуже вдумливий ≥ спостережливий, з сильно розвиненою фантаз≥Їю.
” 1912 роц≥ до села ∆уки у справ≥ орган≥зац≥њ р≥зьбарськоњ майстерн≥ прињздить представник полтавського губернського земства. ÷е було дл¤ тихих ∆ук≥в чималою под≥Їю.
—ам я. ’алабудний досить ком≥чно згадуЇ свою зустр≥ч у  овал¤ з цим Двеликим паном", що на нього хлопець дививс¤, Д¤к на дивовижу" ≤ јле головне було не в цьомуЧ я. ’алабудний уперше побачив малюнки дл¤ р≥зьби по дереву ≥ художн≥, добре виконан≥ техн≥чно р≥зьб¤рн≥ реч≥,Ч це справило на нього велике враженн¤. ћи не знаЇмо, ¤к≥ були ц≥ малюнки, але ¤сно, що самий факт виходив за меж≥ звичних вражень ≥ був досить сильним поштовхом на шл¤ху, несм≥ливо нам≥чуваному ’алабудним. ¬≥н вир≥шуЇ Днавчитись робити щоб там не було", навчитись техн≥ки р≥зьбарства, навчитись робити живою ≥ красивою мертву, р≥вну поверхню дерева. ћайстерню було орган≥зовано, у н≥й працювали ш≥сть р≥зьбар≥в; сп≥льноњ майстерн≥ здобути не пощастило, тому працювали по хатах, робл¤чи переважно невеличк≥ реч≥: рамки, р≥зьб¤н≥ тар≥лки, чорнильн≥ прибори тощо, ¤к≥ збували здеб≥льшого земському кустарному складов≥. ’арактеризувати з художнього погл¤ду ц≥ реч≥ нам здаЇтьс¤ зайвим, тому що д≥¤льн≥сть земства в ц≥й галуз≥ н≥чим абсолютно не в≥др≥зн¤лась по сут≥ в≥д д≥¤льност≥ його в ус≥х галуз¤х, так званих, кустарних промисл≥в. ћайстри села ∆уки лише частково могли використовувати в своњх виробах суто народний орнамент ≥ елементи Дземщини", ¤ка репрезентувала вже в≥домий купецьке - м≥щанський смак, вкор≥н¤лись чимдал≥ глибше, ≥накше кажучи, в≥дбувавс¤ знайомий процес заковуванн¤ творчоњ ≥н≥ц≥ативи майстра.
’алабудний, працюючи в майстерн≥, набув необх≥дних дл¤ себе техн≥чних навичок, але хоч ≥ ц≥каво було р≥зати плоский

------------------------------------------------------
1 ÷итуЇмо з автоб≥ограф≥њ майстра.

28
 

орнамент, вкриваючи р≥ч складним мереживом розеток, ламаних л≥н≥й, кв≥т≥в, тварин тощо, проте, його п≥дсв≥домо т¤гло до ≥нших форм творчост≥. ¬ його у¤в≥ складались увесь час не¤сн≥ образи, що њх н≥¤к не можна було перекласти на мову орнаментальних форм: ’алабудний дуже любив казку ≥, так би мовити, думками жив у н≥й. ÷ими казковими образами була насичена у¤ва майстра ≥ в≥н жив ¤кимсь подв≥йним житт¤м. «алюбки працюючи в майстерн≥, в≥н у в≥льний час не переставав фантазувати, мр≥¤ти ≥ це, можливо, найщаслив≥ш≥ хвилини, тому що молодий художник т≥льки так м≥г в≥д≥рватись в≥д с≥роњ важкоњ буденноњ д≥йсност≥ дореволюц≥йного села, т≥льки так м≥г забути про цю д≥йсн≥сть, перенос¤чись у нереальний, але багатобарвний казковий св≥т. Ќема чого й казати, що цьому немало спри¤ло раннЇ знайомство ’алабудного з народною казкою, п≥снею.
” ставленн≥ до природи в ’алабудного пом≥чавс¤ своЇр≥дний Дан≥мал≥зм". —кладн≥ чудернацьк≥ форми старих верб, складне заплутане плетиво кор≥нн¤ дерев або ¤кась г≥лочка чи сучок волею фантаз≥њ перетворювались у казков≥ ≥стоти ≥ часто хлопцев≥ думалось, що досить вз¤ти н≥ж або долото ≥ трохи попрацювати над кор≥нн¤ми чи ¤кимсь сучком, щоб перед очима, наче з шкаралупини, з'¤вилось щось живе, ¤кась ¤щ≥рка чи гадюка. ≤ ’алабудний нањвно, несм≥ливо робив це. ѕерш≥ його роботи мають вигл¤д ледве обробленого складного по форм≥ обрубка дерева, кожн≥й частин≥ ¤кого надано вигл¤ду ¤коњсь небувалоњ тварини. ÷е, так би мовити, перший етап творчост≥ ’алабудного. √оворити про Детап" чи Дпер≥од" можна тут т≥льки умовно, бо ц≥лком ч≥тко визначити етапи творчост≥ ’алабудного важко: розвиток його був дуже пов≥льний ≥ нов≥ елементи в його роботах з'¤вл¤ютьс¤ потроху, невеличкими частками, ¬ полтавському краЇзнавчому музењ збер≥гаЇтьс¤ одна робота цього пер≥оду (мал. 72).
¬ласне кажучи, ц¤ робота ¤вл¤Ї собою лише трохи оброблене кор≥нн¤. √рубий постамент на н≥жках-кор≥нн¤х, кожна з ¤ких нагадуЇ рибу чи ¤щ≥рку, а на постамент≥ б≥л¤ коритаЧдв≥ тваринки, трохи схож≥ на ведмежат, що сид¤ть на задн≥х лапах. ѕерший пер≥од характеризуЇтьс¤ в≥дсутн≥стю сюжету, що, очевидно, не зовс≥м задовольн¤Ї ≥ самого автора. Ќаступний етап досить ¤сно в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д першого.

29

 

Ќа  скел≥ великий ведм≥дь, перед ¤ким лежить мертва тваринка; по г≥рськ≥й стежечц≥ повзуть двоЇ ведмежат. ‘орми дуже прим≥тивн≥, але в позах ведмежат, ¤к≥ повзуть униз, пригнувши - до земл≥ голови, вже Ї певна загострен≥сть характеристики. ÷≥каво в≥дм≥тити один композиц≥йний прийом, ¤кого вживаЇ тут ’алабудний: вертикальна скел¤ оперезана стежкою, ¤ка ¤вл¤Ї собою частину сп≥рал≥ ≥ охоплюЇ скелю в косому напр¤м≥Чприйом, часто застосовуваний сучасними скульпторами. Ќадзвичайно симпатичне враженн¤ справл¤Ї найменше ведмежа з орнаментованою мордою, що надаЇ йому дуже ком≥чного вигл¤ду.
’арактерними дл¤ цього пер≥оду Ї роботи, показан≥ на мал. 14 (прес-пап'Ї, чорнильниц¤ ≥ поп≥льниц¤); в останн≥й надзвичайно ц≥кава постать чапл≥ з з≥гнутою шиЇю, трактована так само в прим≥тивно - реал≥стичному дус≥; приЇмна формою ≥ сама поп≥льниц¤, дл¤ ¤коњ використано природний поперечний зр≥ст дерева з неправильно округлим контуром. ÷¤ р≥ч маЇ геометричну плоску р≥зьбу, ¤ка своЇю легк≥стю нагадуЇ р≥зьбу ножем на кужел¤х ≥ посуд≥. ƒуже ком≥чна ф≥гурка на п≥дставц≥ до чорнильниц≥, трохи под≥бна до њжака, що стоњть на задн≥х лапах; п≥дставка вм≥ло ≥ дуже легко прикрашена

30

ћал.. 13.  Д¬едмед≥". –обота  я. ’алабудного

31

ћал. 14. –≥зьб¤н≥ наст≥льн≥ реч≥ роботи я. ’алабудного.

композиц≥ю, то в третьому пер≥од≥ цей недол≥к л≥кв≥дуЇтьс¤ досить своЇр≥дно: ’алабудний знову починаЇ компонувати, звертаючи увагу на перв≥сну форму шматка дерева, виход¤чи з ц≥Їњ форми п≥д час роботи. –≥зниц¤ була в тому, що не форма волод≥Ї майстром, ¤к це було на початку, а майстер волод≥Ї нею, йдучи в робот≥ в≥д великих грубих площин до деталей. Ќа характеристиц≥ рад¤нського пер≥оду творчост≥ ’алабудного ми зупинимос¤ нижче.
¬правн≥сть ’алабудного ≥ швидкий поступ в опануванн≥ техн≥ки плоскоњ р≥зьби швидко висунули його в число кращих майстр≥в. Ќебезпеки Дзазнайства" дл¤ дуже скромноњ людини, ¤кою був ≥ Ї ’алабудний, не пом≥чалось, до того ж улюбленою справою дл¤ майстра була його скульптура; Дневизнана" земськими Дзнавц¤ми". ÷е, можливо, вр¤тувало ’алабудного в≥д остаточного земського полону. ѕроте, з боку стилю саме в роботах третього пер≥оду (це в≥дбилос¤ ≥ в наступному пожовтневому пер≥од≥, не виключаючи роб≥т, експонованих на виставках народного мистецтва в  иЇв≥ та полтавському музењ) Ї нев≥домо зв≥дк≥ль занесен≥ елементи модерн≥зму.

32
 

÷е недивно, коли згадати майстр≥в дореволюц≥йних час≥в ≥ впливи модерну, надто в передвоЇнний час, могли мати м≥сце нав≥ть у такого ориг≥нального майстра, ¤к ’алабудний. јле ц≥ елементи разом з тим не були живучими й м≥цними, тим б≥льше, що земська майстерн¤ в с. ∆уки майже зовс≥м припинила ≥снуванн¤ з початку ≥мпер≥ал≥стичноњ в≥йни; так само було ≥ в ѕолтав≥.
–≥зьбар≥, в тому числ≥ ≥ ’алабудний, в≥дновл¤ють свою д≥¤льн≥сть лише п≥сл¤ ¬еликоњ ѕролетарськоњ революц≥њ та громад¤нськоњ в≥йни вже в ц≥лком новому оточенн≥, з новими завданн¤ми. ¬елике зац≥кавленн¤ широких труд¤щих мас народним мистецтвом, попит на народн≥ р≥зьбарськ≥ вироби набуваЇ чимдал≥ б≥льших розм≥р≥в. « 1924 року вироби ’алабудного приймаЇ ≥ розповсюджуЇ полтавська кустпромсп≥лка, з 1929 року в сел≥ ∆уки орган≥зуЇтьс¤ р≥зьбарна майстерн¤Ч ф≥л≥ал арт≥л≥ Д—порт ≥ культура", ¤ка дуже добре почала свою роботу ≥ в перш≥ роки згуртувала ≥ дуже зац≥кавила майстр≥в-р≥зьбар≥в.
¬ 1934 роц≥ ’алабуднийЧ≥нструктор р≥зьбарства в дит¤ч≥й комун≥ в ѕолтав≥. ’алабудний, ¤кий здававс¤ вс≥м, хто знав його, замкненим ≥ндив≥дуал≥стом, нездатним передати св≥й великий досв≥д, своњ творч≥ думки ≥ншим, з рад≥стю сприймаЇ нове призначенн¤. ¬ одному з лист≥в майстер д≥литьс¤ своЇю рад≥стю з приводу того, що зможе передати своњ знанн¤ колишн≥м безпритульним ≥ ц¤ рад≥сть була небезп≥дставною: серед його учн≥в Ї молод≥ майстри дуже зд≥бн≥, усп≥хами ¤ких з повним правом може пишатись я. ’алабудний.
„им характеризуЇтьс¤ творч≥сть ’алабудного в наш≥ рад¤нськ≥ дн≥? Ќасамперед тематичн≥стю твор≥в. ÷≥лком збер≥гаючи ориг≥нальн≥сть, майстер у кожному твор≥ розв'¤зуЇ обов'¤зково тему своњми засобами, властивими т≥льки йому одному. ’алабудний, ¤к ≥ ран≥ш, любить казку: Дякось у мене легше ≥ краще йде робота, коли ¤ роблю ¤кусь скульптуру до казки", говорить в≥н. јле наша рад¤нська д≥йсн≥сть ¤вл¤Ї щодн¤ так≥ чудеса нечуваного героњзму, под≥њ громад¤нськоњ в≥йни ов≥¤н≥ такою героњчною романтикою, що ’алабудний не м≥г не захопитис¤ ц≥Їю тематикою. ¬ замкнений казковий св≥т, зв≥дки брав майстер теми ≥ де знаходив натхненн¤,

33
 

чимдал≥ дужче вриваютьс¤ в≥дгуки славних д≥й героњв нашоњ великоњ —тал≥нськоњ доби. —талось те, чого сл≥д було чекати: в творчост≥ майстра героњка наших дн≥в ≥ громад¤нськоњ в≥йни стаЇ поруч з казкою, ≥ коли до ∆овтн¤ ’алабуд-ний т≥кав в≥д д≥йсност≥ в казку, то нин≥ його хвилюють питанн¤, ¤к краще розробити теми про ўорса, челюск≥нськ≥ под≥њ ≥ перел≥т јЌ“-25, а разом з тимЧчи добре вийшла скульптура до прологу поеми великого ѕушк≥на Д–услан ≥ Ћюдмила".  азка, в тому числ≥ ≥ пушк≥нська, в кол≥ тем ’алабудного не Ї в≥дходом, т≥канн¤м в≥д д≥йсност≥; вона захоплюЇ народного майстра своњм народним духом, вона близька йому народною  колоритн≥стю.     ћал. 15. «агибель Д„елюск≥на"  —кульптура                                                                                                     я. ’алабудного.   ѕолтавський музей.

¬же п≥д час роботи ’алабудного на посад≥ ≥нструктора в комун≥, незабаром п≥сл¤ орган≥зац≥њ першоњ виставки народного мистецтва в  иЇв≥, дирекц≥¤ полтавського музею запросила майстра вз¤ти участь у друг≥й виставц≥, ¤ку орган≥зував музей.ї Ќа це майстер охоче дав згоду. ”чн≥ ’алабудного в той час були зайн¤т≥ вивченн¤м кл≥матичних зон ≥, природна р≥ч, найб≥льше зац≥кавились пол¤рною, з ¤кою було зв'¤зано ст≥льки славних ≥мен. ’алабудний ≥ сам зац≥кавивс¤ ц≥Їю темою, працюючи над скульптурною групою Д«агибель Д„елюск≥на" (мал. 15). ” ц≥й робот≥, ¤к ≥ в попередн≥й, експонован≥й на кињвськ≥й виставц≥, надбанн¤ ’алабудного за попередн≥ роки щодо форми знайшли повне вт≥ленн¤: фантастичн≥сть групи в ц≥лому, майстерне використанн¤ перв≥сноњ форми шматка дерева, прим≥тивний реал≥зм в трактовц≥ голови Ўм≥дта, корпуса Д„елюск≥на", кита й 34

б≥льшовики Ч ось що захоплюЇ нашого майстра, забарвлюючись в його у¤в≥ казковими тонами. “рактуванн¤ сюжету в ’алабудного досить складне, ¤к ≥ сама мова форми.  омпозиц≥¤ ц≥кава формою ¤к у ц≥й робот≥, так ≥ в наступних. Ќасамперед пом≥чаЇш складну гру л≥н≥й,
надзвичайну* р≥зноман≥тн≥сть њх в≥д загострених р≥зких злам≥в до широкого плавного хвил¤стого руху ≥ це все орган≥зовано так майстерно, що ≥нод≥ здаЇтьс¤, н≥би маЇш справу з ум≥лим досв≥дченим рисувальником. јле ’алабудний не вм≥Ї малювати; в≥н не може зробити нав≥ть найприм≥тивн≥шого малюнка ≥ разом з тим в≥нЧвеликий майстер широкоњ в≥льноњ л≥н≥њ. ¬се сказане в повн≥й м≥р≥ стосуЇтьс¤ Д„елюск≥на", зробленого   ’алабудним у 1936 роц≥, трохи п≥зн≥ше схожоњ по формах скульптурноњ групи, експонованоњ на перш≥й вистав*ц≥ народного мистецтва в  иЇв≥ (мал. 16). Ќа перший погл¤д Д«агибель Д„елюск≥на" це просто складна композиц≥¤ р≥зноман≥тних

35

форм, з перевагою кривол≥н≥йних, м≥цно спа¤них одна з одною. ѕридивл¤ючись уважн≥ше до основноњ частини групи, бачимо невеличкий корпус корабл¤ на крижинах, п≥д ¤кими м≥ститьс¤ ф≥гурка кита. Ќад кораблем звис важкий торос; огл¤даючи його, бачимо постать Ўм≥дта, що наче виросла з мор¤ ≥ нахилилась над беззахисним кораблем, охорон¤ючи його. ѕрирода ѕ≥вн≥чного мор¤ передана в цьому твор≥ ’алабудного р¤дом фантастичних форм. Ќеправильн≥ злами потрощеноњ криги, вигнут≥ м≥цн≥ форми торос≥в, а на другому боц≥ групи (мал. 17) велика декоративна ф≥гура ¤когось п≥вн≥чного птаха, в≥рн≥ше великий кор¤чок, зроблений у форм≥ птаха, з багатою орнаментац≥Їю ≥ дуже ц≥кавою передачею фактури голови ≥ шињ, укритоњ п≥р'¤м. ¬ цьому кор¤чку вражав глибоке декоративне почутт¤ майстра ≥ бездоганне волод≥нн¤ л≥н≥Їю. «верху над кор¤чком знову ф≥гурка птаха з розкритими ≥ багато орнаментованими крилами, ¤ка довершуЇ композиц≥ю.
јвторов≥ цих р¤дк≥в п≥д час роботи на виставц≥ народного мистецтва довелос¤ спостер≥гати такий випадок: к≥лька учн≥в IV чи V класу зупинилис¤ б≥л¤ роботи ’алабудного. ДЌ≥чого не зрозум≥Їш", розчаровано промовив один. Дƒавай прочитаЇмо, що це таке", запропонував другий. «найома назва корабл¤ примусила хлоп'¤т трохи уважн≥ше поставитис¤ до скульптури ≥ першим питанн¤м природно було: Дј, ќтто ёл≥йович Ўм≥дт?" «найшовши його, хлоп'¤та дуже зрад≥ли й почали шукати Д„елюск≥на", ¤кий був знайдений одразу ж; дал≥, повернувши роботу в ≥нший б≥к, замилувались красивими птахами ≥ дуже були задоволен≥, в≥дшукавши маленьку ф≥гурку кита. Дя знаю, що це таке,Чраптом випалив один,Ч це схоже на ¤кусь казку про челюск≥нц≥в ≥ Ўм≥дта", Дјбо про Ћьодовитий океан", зауважив другий ≥ звернувс¤ до мене за по¤сненн¤ми. я мусив п≥дтвердити обидв≥ думки, висловлен≥ юними в≥дв≥дувачами, ≥ зробив це зовс≥м щиро, бо й сам не м≥г ≥накше думати. “аке враженн¤ складалось у б≥льшост≥ в≥дв≥дувач≥в виставки. Ќав≥ть люди, ¤к≥ спочатку просто не розум≥ли ≥ не хот≥ли розум≥ти роботи ’алабудного, п≥сл¤ короткоњ бес≥ди вертались до нього ≥ в≥ддавали йому належне. ўодо манериЧцю роботу сл≥д в≥днести великою м≥рою до передостанньогоЧтретьогоЧетапу творчост≥ ’алабудного. ’оч по сут≥ вона ц≥лком належить наш≥й сучасност≥. –≥ч у тому,

36
 

що в де¤к≥й зайв≥й вишуканост≥ л≥н≥й, при вс≥й майстерност≥ волод≥нн¤ ними, в робот≥ почуваютьс¤ далек≥ в≥дгуки модерн≥зму, в≥д ¤ких майстер в останн≥й час в≥дходить ≥, ми певн≥, в≥д≥йде зовс≥м. ÷≥лком окремою групою сто¤ть твори ’алабудного на пушк≥нськ≥ теми. ¬елике п≥днесенн¤, з ¤ким труд¤щ≥ нашоњ крањни готувались до вшануванн¤ пам'¤т≥ великого рос≥йського поета, захопило й майстра. як ≥ можна було чекати, в≥н почав з казок. Д азку про рибака ≥ рибку" ’алабудний прочитав уперше ще в 4-класн≥й земськ≥й школ≥ в сел≥ ∆уки ≥ читав ще багато раз≥в у п≥зн≥ш≥ часи.

’арк≥вський ≥сторичний музей, готуючись до пушк≥нськоњ виставки, звернувс¤ до ’алабудного ≥ просив уз¤ти участь у н≥й. “емою була та сама Д азка про рибака ≥ рибку". ¬она дуже захопила ’алабудного, ≥ майстер, ≥нтенсивно працюючи, досить швидко зак≥нчив њњ, чому допом≥г творчий в≥дпуск, даний йому комуною, в зв'¤зку з п≥дготовкою до пушк≥нських дн≥в. ѕ≥сл¤ ц≥Їњ казки майстер перечитуЇ Д азку про цар¤ —алтана" ≥ пролог до Д–услана ≥ Ћюдмили". Ћегк≥сть ≥ музичн≥сть мови великого поета, простота ≥ народн≥сть його твор≥в, надзвичайна ¤скрав≥сть ≥ краса образ≥в захоплюють ’алабудного ц≥лком, особливо пролог до Д–услана ≥ Ћюдмили", насичений багатьма знайомими казковими образами.
Д азка про рибака ≥ рибку" в скульптур≥ майстраЧце д≥йсно справжн¤ казка.  оли доводитьс¤ бачити стар≥ ≥люстрац≥њ до казок ѕушк≥на, почуваЇтьс¤, що самий дух народноњ казки здеб≥льшого лишаЇтьс¤ дл¤ художника далеким. Ќаприклад, д≥д у вс≥х ≥люстрац≥¤х до Д азки про рибака ≥ рибку"Чце

37

благовидний д≥дусь, спец≥ально дл¤ такого випадку вд¤гнений в дуже чистеньку сорочку, Длапотки" та онуч≥; перед ним так≥ ж чистеньк≥, грац≥озн≥ хвил≥ мор¤; дуже охайна, чистенька й акуратна бабус¤ б≥л¤ своЇњ пр¤ж≥ й розбитого корита: ц≥лком так, ¤к на л≥тературному вечор≥ в стар≥й г≥мназ≥њ. ” рад¤нського народного майстра ’алабудногоЧнародний Дприм≥тив".
ћи казали, що наш майстер зовс≥м не знав малюнка ≥ попередн≥х еск≥зних роб≥т, а працюЇ одразу, покладаючись на вм≥нн¤ ≥ фантаз≥ю. —аме це примушуЇ ’алабудного працювати дуже напружено, бо виправити н≥чого не можна, ≥ потр≥бно добре Дбачити" образ, а останн≥й у майстра з'¤вл¤Їтьс¤ завжди в фантастичн≥й форм≥. ќсь що дало в останн≥х творах надзвичайну гостроту казкових образ≥в, велику насичен≥сть, д≥йову напружен≥сть ≥ художню правдив≥сть кожноњ групи, тим б≥льше, що пушк≥нськ≥ казки буквально причарували майстра ≥ в≥н багато раз≥в вертавс¤ до того самого геро¤, малюючи в своњй у¤в≥ його зовн≥шн≥й вигл¤д ≥ повед≥нку.
“ворч≥ принципи й художн≥ засоби та навики народного майстра ц≥лком в≥дм≥нн≥ в≥д профес≥йних. Ѕудучи зовс≥м безпосередн≥ми й ориг≥нальними, вони здеб≥льшого не зв'¤зан≥ при. р≥шенн≥ теми н≥¤кими Дписаними дл¤ художник≥в законами", вони в≥дзначаютьс¤ щир≥стю, простотою, народн≥стю.
ќсь такий Дприм≥тав"Чтвори майстр≥в народного мистецтва √анни —обачко, ѕараски ¬ласенко, якова ’алабудного та ≥нших. “акий прим≥тивЧ-це те саме, що ≥ народна п≥сн¤, ¤ка дуже допомагала багатьом класикам-композиторам писати велик≥ твори, це те саме, що барвиста народна казка, ¤ку так любив, вивчав ≥ використовував великий ѕушк≥н.
” скульптур≥ до Д азки про рибака ≥ рибку" ’алабудний подаЇ лише два еп≥зоди, що починають ≥ зак≥нчують собою казку: стару б≥л¤ розбитого корита ≥ старого на берез≥ мор¤. ” скел¤х, ¤к≥ височать великими масами одна на одн≥й, затиснута маленька стара хата, б≥л¤ ¤коњ сидить скоцюрблена постать староњ коло розбитого корита, перед нею, з≥гнувшись, стоњть старий. ’алабудний передаЇ сумний ф≥нал казки. —уворий ландшафт, гол≥ скел≥ ≥ кам≥нн¤ створюють невеселий настр≥й. ѕостат≥ обох персонаж≥в зроблен≥ дуже простоЧскор≥ше нам≥чен≥ к≥лькома ударами, без вишуканост≥ л≥н≥й, без поверховоњ

38
 

 красивост≥. ѕроте, характером своњм вони дуже добре в≥дпов≥дають самому пон¤ттю казки. ≤ндив≥дуальн≥сть ’алабудного ви¤вл¤Їтьс¤ тут ц≥лком ¤сно; в ус≥й груп≥ Ї велика простота. ƒруга частинаЧстарий на берез≥ мор¤; об крутий берег б'ютьс¤ хвил≥, б≥л¤ них постать старого, що чекаЇ в≥дпов≥д≥ рибки. “а сама сувор≥сть ландшафту, в≥дсутн≥сть у ньому звичайних халабудн≥вських прикрас, та ¤скраво характеризована, трохи Двузлувата" постать д≥да, ¤ка своЇю формою не вкладаЇтьс¤ н≥ в ¤к≥ звичн≥, встановлен≥ рамки, ≥ своЇю прим≥тивн≥стю дуже пасуЇ до казки. ’алабудний в≥дкинув ц≥лий р¤д еп≥зод≥в не тому, що не м≥г справитис¤ з ними. Ќавпаки, в≥н дуже охоче заповнюЇ свою роботу великою к≥льк≥стю персонаж≥в ≥ любить передати ¤кнайповн≥ше все, що так чи ≥накше ц≥кавить його в л≥тературному твор≥ (наприклад, Дѕролог").
—права в тому, що ’алабудний зустр≥вс¤ в казц≥ лише з двома персонажами ≥ посл≥довно розгорнутою д≥Їю, де головними геро¤ми весь час ц≥ два персонаж≥. ÷е примусило ’алабудного вз¤ти частину, по ¤к≥й завжди можна було б п≥знати тв≥р. ¬≥н зв'¤зуЇ початок ≥ к≥нець казки, ц≥лком правильно вважаючи, що повторенн¤ тих самих персонаж≥в, хоч би ≥ в р≥зних еп≥зодах в одн≥й груп≥ буде нец≥кавим, дасть одноман≥тн≥сть, ≥ тому краще створити к≥лька груп до твору, залишивши цю групу, ¤к пролог. ’алабудний вводить у групу постать ѕушк≥на, ¤кий ≥де пом≥ж скел¤ми. ƒумка ц≥кава: ѕушк≥н мандруЇ в казков≥й крањн≥ ≥ зустр≥чаЇтьс¤ з своњми геро¤ми. јле, на жаль, це не вдалос¤ ’алабудному. ѕоета п≥знаЇш одразу, але в такому оточенн≥ неприЇмно бачити ѕушк≥на в цил≥ндр≥ й фраку; тут потр≥бний б≥льш Д≥нтимний" ѕушк≥н.
≤нше враженн¤ справл¤ють скульптурн≥ групи до прологу поеми Д–услан ≥ Ћюдмила" та Д азки про цар¤ —алтана". ¬ перш≥йЧ’алабудний, на в≥дм≥ну в≥д Д азки про рибака ≥ рибку", будуЇ весь тв≥р так, щоб охопити ¤кнайб≥льше образ≥в ген≥ального твору ѕушк≥на. Дѕролог" розгортаЇ перед майстром б≥льше можливостей: в≥н, ¤к дорогоц≥нна моза≥ка, складений з окремих, блискучо поданих образ≥в, уз¤тих з р≥зних казок, таких ¤сних ≥ в≥дточених, що кожну з них можна ≥люструвати окремо ≥ разом з тим немаЇ небезпеки втратити

39
 

—товбур дуба обкручений ланцюгом, г≥лки його, дуже вдало стил≥зован≥, широкими каскадами розкинулись по вс≥й груп≥. «-за дуба визираЇ ДлЇший" з руками й ногами, схожими на вузловат≥ кор≥нн¤. Д¬ченому коту" в≥дведено небагато м≥сц¤ п≥д дубом: майстра б≥льше ц≥кавить Дизбушка на курьих ножках", ¤ку в≥н вм≥щуЇ з ≥ншого боку групи п≥д скел¤ми разом з головою в≥дьми (мал. 18). ¬ верхн≥й частин≥ вм≥щено постать чаклуна з лисою головою ≥ довгим волосс¤м, ¤кий продираЇтьс¤ кр≥зь дубове г≥лл¤, несучи з собою богатир¤ (мал. 19). Ќайвиразн≥ша постать ДлЇшого", ¤ка даЇ настр≥й ус≥й груп≥. ѕригадуючи стар≥ ≥люстрац≥њ до Дѕрологу" з обов'¤зковим ДлукоморьЇм" ≥ чистеньким берегом, з акуратними, наче ви-

40

ћал. 19. ƒо прологу поеми Д–услан ≥ Ћюдмила" (ДЋеший").                                     —кульптура  я. ’алабудного.                                                                                                     ≈кспонат всесоюзноњ пушк≥нськоњ виставки.

41
 

митими, богатир¤ми, випещеним котиком, прив '¤заним до дуба за нашийник, солодкими русалками ≥ з постаттю ѕушк≥на в модному костюм≥, ще раз дивуЇшс¤ св≥жост≥ твору народного майстра, багатству й не засм≥ченост≥ його фантаз≥њ, глибокому розум≥нню й в≥дчуттю самого духу казки. ¬с¤ група збудована дуже динам≥чно, в н≥й ще раз ви¤вл¤Їтьс¤ майстерн≥сть волод≥нн¤ л≥н≥Їю й почутт¤ ритму.
ќсновн≥ маси й л≥н≥њ ц≥Їњ скульптури, ¤к ≥ в казках Дѕро рибака ≥ рибку" та Дѕро цар¤ —алтана", вже позбавлен≥ т≥Їњ витонченост≥ й вишуканост≥, навмисноњ закругленост≥, з ¤кими ми зустр≥чаЇмось у попередн≥х роботах ≥ це зовс≥м не в≥дбиваЇтьс¤ на композиц≥йн≥й ц≥лост≥ твору, а створюЇ враженн¤ б≥льшоњ свободи. ћайстер см≥ливо вживаЇ найскладн≥ш≥ комб≥нац≥њ об'Їм≥в^ л≥н≥й, шукаЇ нових можливостей ≥ вже не заповнюЇ тиловий б≥к груп допом≥жними декоративними елементами, насичуючи д≥Їю всю групу. ¬ цьому ще одна нова ≥ ц≥нна риса ’алабудного, що виробилась у ньому за останн≥й час.
« казки Дѕро цар¤ —алтана" майстер бере два еп≥зоди: прибутт¤ на остр≥в цариц≥ ≥ хлопчика-царевича та зустр≥ч царевича з цар≥вною (мал. 20). “акий виб≥р викликаний значними труднощами в передач≥ вс≥Їњ посл≥довност≥ д≥њ казки. јле взагал≥ потр≥бно сказати, що ’алабудний н≥коли не ставив соб≥ завданн¤ подати абсолютно все в≥д початку до к≥нц¤ ≥ завжди вибирав окрем≥, найб≥льш ¤скрав≥ моменти.
“епер майстер з своњми вихованц¤ми працюЇ над художн≥м оформленн¤м к≥мнати —тал≥на в комун≥ ≥ продумуЇ майбутн≥ скульптурн≥ групи Дўорс" ≥ велику групу до Д–услана ≥ Ћюдмили".
«найомл¤чись з творч≥стю ’алабудного, здаЇтьс¤ на перший погл¤д, що маЇш справу з майстром виключно скульптурних форм. јле це не так: ’алабудний дуже добре волод≥Ї орнаментом ≥ в побудов≥ та виконанн≥ його маЇ своњ ≥ндив≥дуальн≥ особливост≥.  оли б ми захот≥ли пор≥вн¤ти орнамент ’алабудного з орнаментом будь¤коњ ≥ншоњ м≥сцевоњ групи, орнамент майстра здавс¤ б нам своЇю декоративн≥стю найближчим до Дзолотон≥ського" типу. Ќових елемент≥в ’алабудний до орнаменту не додаЇ, але збагачуЇ його новими прийомами композиц≥њ та техн≥ки р≥зьби. ƒосить повне у¤вленн¤ про

42
 

ћал. 20.—кульптура я. ’алабудного до Д азки про цар¤ —алтана". ≈кспонат всесоюзноњ пушк≥нськоњ виставки.
 

характер його орнаменту дав художнЇ оздобленн¤ мисника (мал. 27) ≥ скриньки (мал. 22), зроблених до паризькоњ м≥жнародноњ виставки.
 омпозиц≥йн≥ засоби, ¤кими ’алабудний дос¤гаЇ часом дуже великого ефекту, пол¤гають, по-перше, в дуже ритм≥чному чергуванн≥ в≥льних ≥ орнаментованих частин, по-друге, у чергуванн≥ др≥бних ≥ великих форм всередин≥ кожноњ орнаментованоњ частини, що даЇ дуже ц≥кав≥ контрасти (мал. 23) ≥, потрете, в ум≥лому з'Їднанн≥ тваринних ≥ геометричних форм, ¤к≥ часом переход¤ть одна в одну ≥ перепл≥таютьс¤ (мал. 24). ўодо техн≥ки ’алабудний використовуЇ дуже широко т≥ можливост≥, ¤к≥ даЇ р≥зьбарний ≥нструмент: застосовуЇ р≥зну глибину р≥зьби в м≥сц¤х, розташованих поруч, що даЇ поверхн≥ приЇмну гру св≥тла й т≥н≥ (мал. 23), навмисне залишаЇ подекуди сл≥ди ≥нструменту, що робить орнамент живим ≥ соковитим (мал. 25). ÷≥каво згадати тут декоративне блюдо, зроблене ’алабудним також до паризькоњ виставки (мал. 26). Ќа в≥нц¤хЧпростий до прим≥тивност≥ геометричний орнамент чергуЇтьс¤ з симетрично розташованими стил≥зованими ф≥гурками птах≥в; найц≥кав≥ша ж частина оздобленн¤ блюдаЧдв≥ ф≥гури ховрашк≥в, ¤к≥ н≥би рухаютьс¤ вздовж крањв блюда в протилежному напр¤м≥. ¬ передач≥ характеру цих гнучких тварин одразу вражають великий реал≥зм ≥ гострота.
“ворча б≥ограф≥¤ я. –. ’алабудного, ¤к бачимо, досить складна. ¬перто йдучи нам≥ченим шл¤хом, майстер дон≥с до нас своЇ ¤скраве мистецтво, збер≥г недоторканими риси своЇњ творчост≥, не зазнавши дол≥ багатьох своњх товариш≥в у минулому ≥ в цьому ви¤вл¤Їтьс¤ могутн¤ сила народного мистецтва. « другого бокуЧтворчий шл¤х ’алабудного, ¤к ≥ решти народних майстр≥в, Ї повчальним дл¤ багатьох художник≥в своЇю природн≥стю, в≥дсутн≥стю навмисного шуканн¤ манери, гонитви за не високопробним часто Дориг≥нальничанн¤м", що маЇ здеб≥льшого каб≥нетний характер, всупереч серйозному заглибленню в д≥йсн≥сть. јдже стиль ≥ манера мають виробитись у художника ц≥лком природно, шл¤хом довгоњ, впертоњ роботи, а глибоке знанн¤ нашоњ рад¤нськоњ д≥йсност≥, т≥сний орган≥чний зв'¤зок художника з людьми ≥ д≥¤ми наших дн≥в, маЇ допомогти йому наблизитись до соц≥ал≥стичного реал≥зму. Ќамаганн¤ ж у першу

44
 

ћал. 23. ƒеталь мисника. –обота я. ’алабудного.

45

ћал. 24. ƒеталь мисника. –обота   я. ’алабудного.

 «наючи рисунок, молодий майстер, у ¤кого ще не виробивс¤ стиль, м≥г би Двиробити" його штучно, захоплюючись коп≥юванн¤м з р≥зних, часто сумн≥вних з погл¤ду художньоњ ц≥нност≥, малюнк≥в, а часто й ц≥лком збочити, ор≥Їнтуючись на Дфахове р≥зьбарство", ¤к це було з багатьма майстрами. “епер, коли стиль виробивс¤ в процес≥ довгоњ впертоњ прац≥, ≥ майстер, п≥дтриманий нашою громадськ≥стю, впевнивс¤ в правдивост≥ свого шл¤ху, рисунок лише допоможе ’алабудному ¤к у педагог≥чн≥й, так ≥ в творч≥й робот≥, бо можна бути певним, що ≥ рисунок у ’алабудного буде з стильового боку таким же своЇр≥дним, народним, ¤к його скульптурн≥ твори.
 ≥лька сл≥в про учн≥в ’алабудного. ƒвадц¤ть чотири вихованц≥ комуни вивчають р≥зьбарну справу п≥д кер≥вництвом майстра. –ад≥сть волод≥нн¤ формами ≥ передач≥ при њх допомоз≥ своњх думок добре зрозум≥ла ц≥й груп≥ молод≥. Ўирока фантаз≥¤ ≥ наполеглив≥сть у робот≥, властив≥ ’алабудному, передались ≥ його учн¤м, наблизили до молод≥ њх учител¤, ≥ насл≥дки за пор≥вн¤но короткий час дуже значн≥.
—еред учн≥в майстра сл≥д в≥дзначити насамперед Ўуру ЅутенкоЧд≥вчину 17 рок≥в. Ўура ЅутенкоЧекспонент виставки народного мистецтва в полтавському музењ. —кульптурна група њњ Дѕрирода  авказьких г≥р"Чодин з найц≥кав≥ших експонат≥в виставки, зроблена нею ще майже ц≥лком в манер≥ свого вчител¤, але в вибор≥ теми та в њњ передач≥ Ї багато ≥ндив≥дуального.  авказ в у¤в≥ Ўури не малюЇтьс¤, ¤к нап≥вказкова фантастична крањна. ѕравда, вона вводить
у групу, ¤к декоративний елемент той же самий кор¤чок

46

48

ћал. 29. –≥зьб¤ний мисник, роб. ѕарфенюка (комуна в ѕолтав≥).
 

про невм≥нн¤ я. ’алабудного малювати, треба дивуватись тим насл≥дкам, ¤к≥ ви¤вилис¤ в керованому ’алабудним колектив≥ мблодих р≥зьбар≥в.
¬ цьому ж лист≥ ’алабудний з приводу наданн¤ йому званн¤ народного майстра пише:
Дќдержав пов≥домленн¤ з кињвськоњ виставки. Ќаш пролетар≥ат мене ц≥нить, а х≥ба ¤ в сил≥ в≥дд¤чити за це! „им ¤ виправдаю званн¤ майстра, хоч би й при великому бажанн≥!"
—кромн≥сть майстра ≥ все зроблене ним даЇ нам впевнен≥сть, що в≥н це високе званн¤ з честю виправдаЇ. ≤ велика скульптурна група Дўорс", ¤ку в≥н готуЇ до ’’ - р≥чч¤ ¬еликоњ ѕролетарськоњ революц≥њ це доводить.

49

¬асиль √арбуз

51

¬асиль √арбуз

¬асиль —тепанович √арбуз народивс¤ в 1882 роц≥ в сел≥ ћал≥ Ѕудищечки колишнього «≥ньк≥вського пов≥ту (тепер ќп≥шн¤нський район), в с≥м'њ б≥дного козака. Ѕатько ¬асил¤ —тепановича був швець ≥, кр≥м свого ремесла, знав ще ≥ стол¤рство. « р≥зьбою в с≥м'њ не були знайом≥, ≥ ¬асиль т≥льки трохи допомагав стол¤рувати своЇму батьков≥, робл¤чи це з великою охотою. –обив нескладн≥ ≥грашки, що навело батьк≥в на думку в≥ддати сина в стол¤р≥. ¬перше познайомивс¤ √арбуз з р≥зьбою в пастух≥в. ўе зовс≥м малим, допомагаючи своњм при¤тел¤м пасти кор≥в на розлогих ланах «≥ньк≥вщини, ¬асиль зац≥кавивс¤ виготуванн¤м прим≥тивних дерев'¤них заст≥бок дл¤ чередницького од¤гу. ƒуже дотепно зроблен≥, прикрашен≥ простеньким геометричним орнаментом, ¤кий складавс¤ з ламаних л≥н≥й, трикутник≥в, заст≥бки зац≥кавили ¬асил¤ ≥ в≥н пробув робити те ж саме. ’оч ¤ка нехитра ≥ проста була ц¤ наука, все ж ≥ тепер ¬. —. √арбуз згадуЇ про нењ з б≥льшою охотою, н≥ж про перебуванн¤ своЇ в земськ≥й чотирикласн≥й школ≥ в тих же Ѕудищечках.
Дѕедагог≥чний склад" школи Дбув надзвичайно р≥зноман≥тний" ≥ Дквал≥ф≥кований": дочка попа, сам п≥п ≥ в≥дставний унтерЧось перш≥ вчител≥ √арбуза. ƒо зак≥нченн¤ школи ¬асиль р≥зьбою не займавс¤, в школ≥ ж вид≥л¤вс¤ серед ≥нших любов'ю до малюванн¤ ≥ немалими зд≥бност¤ми в ньому. √арбуз рано втрачаЇ батька (йому було тод≥ 8 рок≥в) ≥ матер≥альне становище його с≥м'њ, дуже погане й без того, ще б≥льше пог≥ршуЇтьс¤ (про малоземельн≥сть сел¤н ѕолтавськоњ губерн≥њ ми говорили вище).

53
 

ѕостаЇ думка про те, щоб в≥ддати ¬асил¤ Дв науку" до ¤когось майстра. ¬ 1894 роц≥ √арбуз починаЇ працювати у ‘едота ёхименка, ¤кий мав власну майстерню у ¬еликих Ѕудищах ≥ вже почасти в≥домий нам з вступноњ статт≥. «д≥бност≥ до малюванн¤, що ви¤вилис¤ в √арбуза в школ≥, були тут дуже до реч≥, бо першою роботою, ¤ку одержував учень у ёхименка, було рисуванн¤ нескладних геометричних ф≥гур ≥ складанн¤ з них простого орнаменту. «асвоњвши це, учень бравс¤ до рисуванн¤ б≥льш складних комб≥нац≥й геометричних форм, дл¤ ¤коњсь ц≥лоњ реч≥ або коп≥юванн¤ орнаменту з рельЇфноњ кахл≥ чи ≥коностасноњ р≥зьби (старий ёхименко брав ≥коностасну роботу). “ак набувались перш≥ навички в малюванн≥, необх≥дн≥ дл¤ р≥зьбарства ≥ вм≥нн¤ компонувати орнамент. ѕоруч з цим ≥шла робота техн≥чного характеру: п≥дготуванн¤ дерева дл¤ р≥зьби; виконанн¤ р≥зьбою елементарних форм, що потроху ускладнювались. як пригадуЇ √арбуз, першою роботою був ≥он≥йський фриз дл¤ мебл≥в, а пот≥м б≥льш складн≥ формою акантов≥ кап≥тел≥ ≥ карнизи.
ƒо реч≥ буде сказати, що тут старий ёхименко використовував учн≥в при виконанн≥ замовлень кн¤з¤  очубе¤. “ак п≥дготовка учн¤ми дерев'¤них плиток була зв'¤зана з виконанн¤м р≥зьб¤них касет дл¤ стел≥ к≥мнат кочубењвського палацу: ≥он≥йський фриз виконувавс¤ дл¤ того ж  очубе¤, ¤к прикраса до мебл≥в ≥ т. д.
ћетод викладанн¤ ёхименка дуже нагадував метод старих майстр≥в: учень прот¤гом довгого часу вивчав весь процес виробництва, починаючи з приготуванн¤ клею, суш≥нн¤ дерева ≥ його випробуванн¤, дал≥ йшли стол¤рн≥ роботи ≥ п≥дготовка поверхн≥ дл¤ р≥зьби, рисунок орнаменту ≥ сама р≥зьба, нарешт≥, травленн¤ ≥ золоченн¤ або пофарбуванн¤ готовоњ реч≥Чдо пол≥руванн¤ њњ включно. ѕравда, ц¤ наука була далекою в≥д св≥домого сприйманн¤ ≥ творчост≥ ≥ по сут≥ мало чим в≥др≥зн¤лась в≥д Даз, буки, веди" в земськ≥й школ≥. ÷е не могло не в≥дбитись на дальшому розвитку ¬, √арбуза, нав≥ть на зр≥лому пер≥од≥ його творчост≥.
„асто завданн¤ зводилос¤ до суто механ≥чного виконанн¤ т≥Їњ чи ≥ншоњ другор¤дноњ роботи; за словами самого √арбуза, йому доручали, наприклад, р≥зати риб'¤чу луску, або

54
 

п≥р'¤ на дичин≥ в барельЇфних, так званих, Дмисливських натюрмортах", виконуваних на замовленн¤  очубе¤. “ака робота, ¤сна р≥ч, в≥дбивалась на творчих зд≥бност¤х дуже погано, а невиконанн¤ њњ т¤гло за собою неприЇмн≥сть: √арбуз розпов≥даЇ, ¤к одного разу в≥н Дприробив однакову луску скр≥зь, а до живота риби треба було робити др≥бн≥шу... ну, ≥ попало, звичайно".
Ќад вихованн¤м учн≥в, моральним њх станом не працювали ≥ учн≥вська Детика" набувала чимдал≥ найпотворн≥ших форм. ¬она пол¤гала в тому, що учн≥ часто дуже жорстоко мстилис¤ тому, хто завд¤ки зд≥бност¤м ≥ бажанню робити, намагавс¤ вийти за меж≥ звичних завдань ≥ працювати над складн≥шою роботою: це вважалос¤ за п≥длабузництво. «д≥бний, талановитий √арбуз в≥дразу потрапив у число таких Дпасинк≥в" ≥ дуже часто учн≥ робили йому вс¤ку шкоду: псували почату роботу, розколювали готов≥ вироби, а то ≥ просто нищили њњ.
™дине, що з приЇмн≥стю згадуЇ √арбуз,Чце те, що нед≥л¤ми в ёхименка бували зан¤тт¤ з рисунками дл¤ бажаючих; таких знаходилось мало ≥ ¬асиль м≥г ц≥лком в≥льно, без перешкод, вправл¤тис¤ в рисунку. ѕроте, пост≥йна зв'¤зан≥сть ≥ нездорове оточенн¤ примусили √арбуза втекти в≥д ёхименка через р≥к навчанн¤ в його майстерн≥.
’лопець ут≥каЇ в ќп≥шню до гончар≥в, бажаючи навчитись гончарству, але вс¤ його робота в оп≥шн¤нських майстр≥в пол¤гаЇ в тому, що в≥н м≥сить глину, готуючи њњ дл¤ горшк≥в, а у в≥льн≥й в≥д ц≥Їњ важкоњ прац≥ час стереже слив'¤н≥ сади. ѕ≥сл¤ спроби стати гончарем в≥н б≥л¤ року понев≥р¤Їтьс¤ в шевц≥в. јле ¤к би не було, хлопц¤ дуже т¤гло знову до р≥зьбарства; в≥н знов повертаЇтьс¤ до ёхименк≥в ≥ цього разу потрапл¤Ї в науку до молодшого, в ¤кого умови були трохи кращ≥.
ѕрок≥п ёхименко дбайлив≥ше, н≥ж ‘едот ёхименко ставивс¤ до учн≥в, добре годував ≥ примушував б≥льше малювати й набувати навичок у композиц≥њ орнаменту, н≥ж виконувати техн≥чну роботу. ƒл¤ ¬асил¤ це було дуже до реч≥, бо у нього в цей момент знову пробуджуЇтьс¤ непереможне бажанн¤ малювати ≥ р≥зати. ” ёхименка знову починаЇтьс¤ малюванн¤ по нед≥л¤х, при чому за зразок був або журнальний

55
 

 малюнок, або ¤кийсь еск≥з до р≥зьби, часто зразок народноњ р≥зьби ≥ √арбуз спочатку дуже захоплюЇтьс¤ справою. ¬се йшло наче б то непогано, але д≥йсн≥сть ви¤вилась сама собою. як≥ б не були спри¤тлив≥ умови в молодшого ёхименка, все ж в≥н був др≥бним п≥дприЇмцем ≥, вихований в оточенн≥ конкуренц≥њ, не дуже то любив, коли його учн≥ робили ' швидкий поступ ≥ дос¤гали великоњ майстерност≥, в чому навр¤д чи заслуга самого ёхименка.
√арбуз, ¤кий уже тод≥ набув достатн≥х навичок ≥ став досить сильним р≥зьбарем, був незадоволений з того, що його весь час тримали на др≥бн≥й, другор¤дн≥й робот≥Чнайб≥льше на р≥зьб≥ мебл≥в дл¤  очу бењв Ч ≥ вир≥шуЇ залишити майстерню ёхименка. јле знову важка д≥йсн≥сть стаЇ поперек дороги молодому майстров≥. “реба було шукати зароб≥тку, ставати фах≥вцем ≥ √арбуз вступаЇ майстром до мебльовоњ майстерн≥ Ѕогуславського в ѕолтав≥. Ќам уже в≥домо, що чекало майстра, ¤кий перетворювавс¤ в механ≥чного виконавц¤ в под≥бних майстерн¤х.
” мебльових майстерн¤х √арбуз пробув приблизно до 1900 року, працюючи ¤к ≥ в<*≥, кидаючись по вол≥ хаз¤њна Дв≥д стилю до стилю", ¤к було це ≥ в майстерн≥ ёхименка. ≤ ц¤ робота не задовольн¤Ї √арбуза; в≥н переходить на ≥ншу, потрапл¤ючи ще в г≥рш≥ пазур≥ п≥др¤дчика ≥коностасних роб≥т у Ќових —анжарах ≥ дал≥ в —тарих —анжарах. ≤коностасна робота на початку сподобалась √арбузов≥ т≥льки тому, що це була нова дл¤ нього галузь: дуже складна ≥ ц≥кава своЇю техн≥кою.  ругл≥ рослинн≥ стил≥зован≥ форми здавались на перший погл¤д значно ц≥кав≥шими, н≥ж скромна украњнська р≥зьба ≥ √арбуз нав≥ть захоплюЇтьс¤ ними. ¬ цьому була велика^ небезпека дл¤ майстра.
«ахопленн¤ дешевою красив≥стю вироб≥в ≥коностасних майстерень могло вщент рознести все ориг≥нальне в майстров≥, перетворивши його в техн≥чного виконавц¤. ≤снуванн¤ було злиденне, робота оплачувалась п≥др¤дчиками дуже низько, а сам≥ вони на виробленн≥ ≥коностас≥в наживалис¤ з неймов≥рною швидк≥стю. √арбуз згадуЇ, ¤к, прињхавши додому в коротку в≥дпустку, в≥н од¤гнув костюм, справлений йому хаз¤њном, ≥ не м≥г вийти на вулицю в св¤тковий день, наст≥льки Дпристойний" вигл¤д мав цей костюм, а ≥ншого разу

56
 

добиравс¤ додому, маючи 45 коп≥йок у кишен≥, ≥ йшов п≥шки майже три дн≥ в≥д —тарих —анжар≥в до ѕолтави. ѕ≥сл¤ —ан-жар≥в √арбуз потрапл¤Ї до другого п≥др¤дчикаЧ–уденка в ѕолтав≥. ¬ цей час ¬асилев≥ треба було здобути паспорт, за ¤ким в≥н п≥шов у своЇ село. јле вернувшись з паспортом до ѕолтави зовс≥м без грошей, в≥н не застав хаз¤њнаЧ той, не чекаючи учн¤, перењхав до  обел¤к.
ѕовернутис¤ додому не м≥г, бо не було ан≥ коп≥йки в кишен≥, ≥ ¬асил¤ визвол¤ють д≥вчата-наймички, давши йому на дорогу трохи грошей. ”  обел¤ках молодому майстров≥ довелос¤ забути на де¤кий час р≥зьбу; в≥н б≥льше допомагаЇ хаз¤њнов≥ в господарств≥ ≥ це т¤гнетьс¤ досить довго, а пот≥м працюЇ над ≥коностасом у сел≥  ишеньках. ѕонев≥р¤ючись у п≥др¤дчик≥в, ¬асиль побував, кр≥м названих пункт≥в, у Ѕ≥ликах (ѕолтавщина), –жищев≥ ( ињвщина),  иЇв≥,  ам'¤нц≥-ѕод≥льському,  ременчуц≥, а дал≥, шукаючи ≥ншоњ роботи, поњхав до ѕетербурга.
÷арська столиц¤ зустр≥ла нашого майстра неприв≥тно; нап≥вголодний шукаЇ в≥н м≥сц¤ в мебльових та ≥коностасних майстерн¤х ≥, не знайшовши, повертаЇтьс¤ на ѕолтавщину. ¬ 1912 роц≥ √арбуз працюЇ в стол¤рнор≥зьбарн≥й майстерн≥, орган≥зован≥й земством, ¤ка в той час готувала експонати до всерос≥йськоњ виставки. ¬ироби √арбуза привернули до себе увагу ≥ в≥н одержуЇ бронзову медаль.
ўо дали майстров≥ мандр≥вки з ≥коностасними майстрами? Ќегативного тут було багато ≥ насампередЧв≥дсутн≥сть творчоњ роботи; кр≥м того, робота над ≥коностасом псувала художн≥й смак майстра. ѕозитивним було те, що част≥ перењзди, зм≥на м≥сць ≥ нов≥ люди збагачували запас вражень ≥ розвивали спостережлив≥сть, що в≥дбилась певним чином на характер≥ творчост≥ √арбуза. «емська майстерн¤ недовго ≥ дуже несистематично працювала в галуз≥ р≥зьби: ≥мпер≥ал≥стична в≥йна примусила переключитись на ≥нше ≥ майстерн¤ починаЇ робити вози, ¤щики, двоколки ≥ проводити буд≥вельн≥ роботи на вокзал≥. ѕер≥од лютневоњ революц≥њ проводить √арбуз у т≥й же земськ≥й майстерн≥. « часу ¬еликоњ ѕролетарськоњ революц≥њ ≥ в роки громад¤нськоњ в≥йни в≥н працюЇ в деревообробних майстерн¤х Д”крл≥стопу" ≥ дал≥ –аднаргоспу (в останн≥йЧдо 1923 року), вже безпосередньо над

57
 

р≥зьбою, де був не т≥льки ≥нструктором р≥зьби, а и членом фабзавкому. ѕеред цим √арбуз де¤кий час працював вдома по господарству. ¬ 1924 роц≥ майстров≥ ≥ к≥льком його товаришам припадаЇ серйозне завданн¤ Ч р≥зьбарська робота дл¤ ÷¬  ”–—– головним чином р≥зьб¤н≥ мебл≥. –обота була складна, але полтавськ≥ майстри вийшли з честю. « 1930 року √арбуз працюЇ на деревообробн≥й фабриц≥ в ѕолтав≥, де було орган≥зовано р≥зьбарський цех ≥ вчить р≥зьби близько восьмидес¤ти учн≥в фабрично-заводськоњ школи. ѕот≥м працюЇ майстром р≥зьбарного цеху в арт≥л≥ Д—порт ≥ культура", де робить ≥ дос≥. ÷≥каво опов≥даЇ майстер про те, ¤к, одержавши вперше в житт≥ серйозну кер≥вну роботу,Чможлив≥сть творити й передавати своњ знанн¤ ≥ншим, в≥н з великою енерг≥Їю, буквально крапл¤ за краплею, збираЇ все необх≥дне дл¤ орган≥зац≥њ майстерн≥. ¬перта б≥ганина за прим≥щенн¤м дл¤ р≥зьбарського цеху арт≥л≥ довго не давала насл≥дк≥в ≥ коли, нарешт≥, воно було знайдено, перед майстром постало нове завданн¤Ч устаткувати майстерню ≥ здобути кадри. «добули стол¤ра, зробили прим≥тивне устаткуванн¤ ≥ дали √арбузов≥ бригаду д≥вчат, ¤к≥ н≥коли в житт≥ не тримали в руках р≥зьбарського долота. “реба було на ходу виробити метод навчанн¤, зац≥кавити молоду аудитор≥ю р≥зьбарською роботою, а це значно утруднювалось тим, що бракувало матер≥алу^дл¤ виготовленн¤ широкого асортименту вироб≥в. —права почалас¤ з виробленн¤ л≥н≥йок, трохи прикрашених р≥зьбою, легкоњ простоњ р≥зьби на рах≥вниц¤х, з п≥дготовки дерева, пофарбуванн¤ ≥ протравленн¤. Ќ≥чого й казати, що майстер, ¤кому не нав'¤зувалис¤ н≥¤к≥ Дстил≥ ≥ манери", застосовував у своњх виробах той орнамент, ¤кий бажалос¤ зробити: власний, народний, ¤ким у стар≥ часи в≥н м≥г займатись лише поза виробництвом. ” цей же час ≥нтенсивно працюЇ майстерн¤ в сел≥ ∆уки. “рохи згодом до арт≥л≥ пристають ≥нш≥ р≥зьбар≥ ≥ вона починаЇ випускати дуже широкий асортимент речей, оздоблених украњнським народним орнаментом.  ороткий пер≥од самост≥йноњ роботи був дл¤ √арбуза наст≥льки насичений орган≥заторською ≥ творчою д≥¤льн≥стю, що та отрута, ¤ку встигли влити в майстра роки його ≥коностасних мандр≥вок, швидко зникаЇ ≥ √арбуз виступаЇ на виставках, ¤к ц≥лком ориг≥нальний народний художник-р≥зьбар. ƒуже

58
 

велику р≥зницю ми пом≥чаЇмо в характер≥ розвитку ’алабудного ≥ √арбуза. √арбуз у б≥льш≥й м≥р≥ талановитий майстер, так званого, прикладного мистецтва, художнього оздобленн¤ реч≥, вихований виключно на цьому; ’алабуднийЧ народний скульптор з б≥льш самост≥йним творчим розвитком. Ќебезпека повноњ втрати ориг≥нальност≥ до ¬еликоњ ѕролетарськоњ революц≥њ у ’алабудного могла бути лише в орнамент≥, ¤ким в≥н займавс¤ в земськ≥й майстерн≥; скульптура ж його з ранн≥х рок≥в була ≥нтимним кутком, в≥дкритим дл¤ небагатьох ≥ майже неприступним дл¤ вплив≥в. ўодо √арбуза справа сто¤ла зовс≥м ≥накше: його мистецтво було в≥дкрито дл¤ вплив≥в з ус≥х бок≥в, бо його вм≥нн¤ використовувалось повн≥стю. јле не зважаючи на це, майстер пройшов через ≥коностасне Дчистилище", потрапив у земський Дад" ≥ вийшов зв≥дти скал≥ченим. ≤ т≥льки в рад¤нськ≥ часи д≥став вс≥ можливост≥ дл¤ самост≥йноњ творчоњ роботи, ≥н≥ц≥ативи ≥ зростанн¤. —аме з цього часу √арбуз вперше в≥дчув повагу до себе ≥ п≥клуванн¤ парт≥њ та ур¤ду про народну творч≥сть. ÷е влило нову енерг≥ю, дало силу ц≥кавого матер≥алу дл¤ спостережень ≥ створило велику упевнен≥сть майстра в своњх силах ≥ творчих зд≥бност¤х.
–ад¤нський пер≥од творчост≥ ¬. —. √арбуза в≥дбивав в соб≥ той злам, ¤кий в≥дбувс¤ в украњнському народному р≥зьбарств≥ взагал≥. ћайстер уже не обмежуЇтьс¤ плоскою р≥зьбою на речах побуту, а беретьс¤ до скульптури, ¤ка в √арбуза зовс≥м в≥дм≥нна в≥д скульптур ’алабудного. ¬с≥ роботи майстра, зроблен≥ ним у наш≥ часи, можна под≥лити на три групи: перша з них Ч це звичайн≥ др≥бн≥ хатн≥ реч≥, оздоблен≥ р≥зьбою, тобто те, чим весь час займавс¤ √арбуз; друга Ч так≥ ж реч≥, де майстер змальовуЇ тварин на цих речах ≥ використовуЇ плоску р≥зьбу ≥, нарешт≥, чиста дерев'¤на скульптура. Ќайб≥льш улюблен≥ в √арбуза Ї дв≥ останн≥ групи вироб≥в.
ѕерша категор≥¤ речей найб≥льш знайома майстров≥ ще з дитинства. ƒо певноњ м≥ри робота виключно над цими речами обмежувала майстра, прив'¤зуючи його до готовоњ виробленоњ формиЧтут Ї розрив м≥ж п≥дготовкою ≥ художньою роботоюЧале разом з тим вона потребуЇ в≥д майстра ц≥лком особливих ¤костей: вм≥нн¤ орган≥зувати площину,

59
 

навантаживши њњ в м≥ру, знайти сп≥вв≥дношенн¤ м≥ж в≥льною ≥ заповненою площиною, вибрати найкращу глибину р≥зьби дл¤ певноњ частини площини ≥ пристосувати орнамент до форми окремоњ реч≥ (останнЇ стосуЇтьс¤ в однаков≥й м≥р≥ й ≥нших категор≥й речей). ¬м≥нн¤ й майстерн≥сть √арбуза ц≥лком задовольн¤ють вс≥ ц≥ вимоги.
« ц≥лковитою впевнен≥стю можна сказати, що √арбуз великий майстер плоскоњ р≥зьби ≥ добре њњ в≥дчуваЇ. ќсновн≥ риси творчост≥ майстра в ц≥й галуз≥: по-перше Ч велика економн≥сть засоб≥в ≥ обережний п≥дх≥д до розпод≥лу орнаменту на реч≥; по-друге Ч прагненн¤ не порушувати ≥ не знищувати площину зайвиною контраст≥в ≥, потретеЧуниканн¤ в орнамент≥ особливо великих форм, в≥ддаючи перевагу легкому рисунков≥.
–≥зьбарн≥ роботи √арбуза завжди спок≥йн≥, з тонкою грою св≥тла й т≥н≥, вони завжди створюють враженн¤ в орнаментованих частинах тонкого легкого мережива, в≥дзначаютьс¤ майже математичною точн≥стю рисунка ≥ надзвичайною досконал≥стю техн≥ки.

ћал. «ќ. —кринька. –обота ¬. √арбуза.

60

голови, дуже сильно геометризовану. —ама поверхн¤ под≥лена на частини двома вертикальними смугами ≥ великим обернутим донизу вершком трикутника, ¤кий заповнений наполовину лускою, наполовину ж частиною складноњ з≥рки.
“рикутник вершком донизу даЇ враженн¤ руху зверху вниз, цей рух ур≥вноважуЇтьс¤ смугами, ¤к≥ заповнен≥ листочками, розташованими по двоЇ ≥ обернутими догори, що в свою чергу створюЇ рух у протилежному напр¤мку. “акий композиц≥йний прийом, дуже часто вживаний майстром, створюЇ, з одного боку, враженн¤ великоњ динам≥чност≥, з другогоЧж гарантуЇ ц≥лковиту вр≥вноважен≥сть орнаменту (справа йде не т≥льки про згаданий прийом, наведену р≥ч), а взагал≥ про спос≥б побудови ≥ ц¤ р≥чЧт≥льки приклад.

61

ћал. 32. ѕоличка. –обота ¬. √арбуза.
 

“ворча частина ц≥Їњ ж полички њњ сп≥дн≥ кути вертикальноњ ст≥нки т≥льки трохи зачеплен≥ р≥зьбою.
ћожна окремо говорити про дерев'¤н≥ р≥зьбарськ≥ нож≥ дл¤ розр≥зуванн¤ книгЧробота, ¤кою так захоплюЇтьс¤ √арбуз. ¬становлювати будь ¤к≥ групи ≥ категор≥њ орнаменту не варто, бо дл¤ оздобленн¤ цих нож≥в майстер використовуЇ безл≥ч мотив≥в, починаючи в≥д геометричних форм до ≥люстрац≥њ, в≥д рослинних стил≥зованих до реал≥стичних форм орнаменту.
«аповненн¤ дуже незручноњ поверхн≥ дерев'¤ного ножа, коли справа йде про геометричну р≥зьбу, н≥чим не в≥др≥зн¤Їтьс¤ щодо характеру в≥д решти роб≥т √арбуза, тут т≥льки особливо ¤скраво виступаЇ надзвичайна легк≥сть орнаменту, техн≥чна тонк≥сть, чому почасти спри¤Ї невеликий розм≥р поверхн≥.
ƒуже часто √арбуз заповнюЇ ручку ножа рослинним, рельЇфно вир≥заним малюнком: кв≥тами, дубовим лист¤м ≥ жолуд¤ми, то стил≥зованими, то поданими ц≥лком реал≥стично (мал. 33), або поЇднуЇ геометричн≥ стил≥зован≥ рослинн≥ форми. Ќезалежно в≥д складност≥ малюнка √арбуз з великою майстерн≥стю ≥ почутт¤м м≥ри заповнюЇ ним невеличку площину, ви¤вл¤ючи себе великим майстром композиц≥њ.
÷≥лком ориг≥нальним Ї друга ≥ трет¤ з названих нами груп, що характеризують √арбуза, ¤к художника. √арбуз почав робити р≥зьбарськ≥ скульптурн≥ роботи лише в рад¤нськ≥ часи, ¤к ≥ б≥льш≥сть його товариш≥в, ≥ в нього скоро

62
 

ћал. 33. ƒерев'¤н≥ нож≥ дл¤ розр≥зуванн¤ книг. –обота ¬. √арбуза.

виробивс¤ досить ¤скравий стиль, ¤кий в≥дразу дозвол¤Ї п≥знати майстра по його твору. ћи вже згадували, що творч≥сть ’алабудного  ≥ √арбуза Ї зразком того, ¤к у наш час ви¤вл¤Їтьс¤ художн¤ ≥ндив≥дуальн≥сть народних майстр≥в. —правд≥, важко знайти б≥льш протилежн≥ таланти, при тому сп≥льному, що њх об'ЇднуЇЧњх народност≥. ’алабуднийЧмайстер-скульптор майстер тематичних скульптурних груп, ¤кий маЇ колосальну фантаз≥ю. ¬≥н розкриваЇ тему в складних численних образах розпов≥даЇ зм≥ст простою, часто суворою мовою л≥н≥й. «овн≥шн¤ естетична приЇмн≥сть твору не Ї дл¤ нього першор¤дним завданн¤м ≥ не примушуЇ майстра спец≥ально працювати в цьому напр¤м≥, що дозвол¤Ї йому ц≥лком в≥ддатись посл≥довному розкриттю теми, образу.

63
 

“вори ’алабудного, коли вжити л≥тературного терм≥ну, мають еп≥чний характер.
√арбуз не бере соб≥ великих тем. ќсоблив≥стю його Ї, насамперед, гостра спостережлив≥сть. √арбуз прекрасно вм≥Ї дуже простими засобами передати характер тваринки, птаха наст≥льки гостро, що мимовол≥ згадуЇш ¤понських художник≥в. ¬≥н любить ≥ знаЇ природу та њњ крилате ≥ четвероноге населенн¤ так, ¤к може любити ≥ знати лише людина, довгий час зв'¤зана з неюЧтверезо ≥ просто, а разом з тим ≥ детально. √арбуза найб≥льше ц≥кавл¤ть не узагальненн¤, не велик≥ опов≥данн¤, а сам≥ детал≥, що так часто створюють тонк≥ настроњ, що так≥ ц≥кав≥ дл¤ спостереженн¤.  ожний скульптурний тв≥р √арбуза завжди забарвлений у л≥ричн≥ тони, ви¤вл¤Ї вм≥нн¤ дивитись ≥ спостер≥гати, зроблений з великим почутт¤м.
“еми √арбуза нескладн≥: його ц≥кавл¤ть персонаж≥ дуже добре знайом≥ кожному з казок, байок: жаби, горобц≥, лиси, кабанчики тощо.  р≥м ум≥нн¤ передати схож≥сть, схопити характер, √арбуз маЇ ще ц≥каву рису: вс≥ його твори насичен≥ здоровим, справд≥ народним гумором. ѕрикладом може бути жаба (мал. 34), зроблена √арбузом незабаром п≥сл¤ виставки народного мистецтва в  иЇв≥. ‘≥гура жаби посаджена ≥ схарактеризована з вин¤тковою майстерн≥стю. –озкрита паща ≥ дико вип'¤чен≥ оч≥ не робл¤ть њњ

ћал. 34. ∆аба. —кульптура ¬. √арбуза.

64

ћал. 35.  ор¤чок ≥ Дгалчен¤". –обота ¬. √арбуза.
 

.
сильн≥ше, часом слабк≥ше, але н≥коли не переступаЇ меж≥, за ¤кою стаЇ важко п≥знавати зображене. ¬ наведен≥й робот≥ стил≥зац≥¤ зовс≥м незначна, крайньоњ ж дл¤ √арбуза меж≥ вона дос¤гаЇ в так≥й робот≥, ¤к кор¤чок (мал. 35) з ручкою в вигл¤д≥ пташиноњ голови. ¬ ц≥й робот≥ л≥н≥њ орган≥зован≥ так, що створюЇтьс¤ враженн¤ напружено вит¤гнутоњ ф≥гури птаха з величезною головою ≥ маленьким тулубом. ќко передане трьома концентричними к≥льц¤ми, що надав виразов≥ голови птаха ¤коњсь ком≥чноњ перел¤каност≥. ÷≥каво, суто орнаментальними засобами переведене пташине крило.  ор¤чок маЇ дуже красив≥ ≥ широк≥ л≥н≥њ, його орнаментац≥¤ розв'¤зана дуже жваво ≥ добре поЇднана з поверхнею реч≥: що взагал≥ властиво √арбузов≥. Ќа тому ж малюнку проти кор¤чка зображена ще одна робота √арбуза Д√алчен¤ кричить". . ћи не випадково вм≥щуЇмо њх на одному малюнков≥. ¬еличезна голова ≥ широко розкритий дзьоб, так≥ характерн≥ дл¤ малих пташен¤т, навмисне п≥дкреслен≥ майстром, щоб створити враженн¤, н≥би галчен¤ кричить Дна всю силу". –азом з тим майстер дуже часто, ¤к ≥ в даному випадку, робить дв≥ ком≥чн≥ ф≥гурки, ¤к≥ своњм характером протиставл¤ютьс¤ одна одн≥й, що сильно п≥дкреслюЇ ком≥зм обох. ” ц≥й пар≥ трохи дурнуватий перел¤к

65
 

ћал. 39. Ќож≥ з рельЇфами на пушк≥нськ≥ теми („орномор, Дћ≥дний вершник", цар —алтан). –обота ¬. √арбуза.

з коритом"Чмотив пушк≥нськоњ казки (мал. 40) експонат пушк≥нськоњ виставки в  иЇв≥. ¬ ц≥й робот≥ ф≥гурку рибки стил≥зовано дуже вм≥ло, р≥зьба дуже легка, ≥, що непом≥тно на малюнку, ц¤ група маЇ прекрасний золотистий кол≥р, ¤кий не завжди щастить зробити, Дпроморюючи" р≥ч.
Д„орномор" (мал. 41) ц≥кавий не лише актуальн≥стю теми; ц¤ скульптура з стилевого боку стоњть осторонь звичайноњ манери √арбуза своЇю казков≥стю, фантастичн≥стю, чого ми
н≥коли не зустр≥чали в ус≥х попередн≥х роботах майстра. ÷≥ особливост≥ даноњ роботи все ж не робл¤ть њњ схожою на твори ’алабудного ≥ своњм стилем вона ц≥лком в≥дм≥нна, ¤к ≥ самим п≥дходом до теми. √арбуза ц≥кавить т≥льки „орномор, а не вс¤ поема, окремий персонаж, а не

ћал. 40. –ибка з коритом. –обота ¬. √арбуза

68
 

ћал. 41. „орномор. —кульптура ¬. √арбуза.

69

ѕолтавщинаЧдосить старий центр р≥зьбарства, маЇ в галуз≥ р≥зьби дуже давн≥ й непоган≥ традиц≥њ, маЇ чимало квал≥ф≥кованих майстр≥в ≥ тому умови дл¤ орган≥зац≥њ навчально-показовоњ майстерн≥ тут дуже спри¤тлив≥. “ака майстерн¤, кр≥м того, що знищить в≥д≥рван≥сть майстр≥вЧдасть можлив≥сть виховати молод≥ кадри, а при на¤вност≥ культурного художнього кер≥вництва взагал≥ може дати колосальн≥ насл≥дки в дуже короткий час. Ќеобх≥дн≥сть у цьому вже назр≥ла, враховуючи загальне п≥днесенн¤ творчоњ ≥н≥ц≥ативи широких мас, прагненн¤ цих мас художньо оздобити св≥й побут.
 р≥м ’алабудного ≥ √арбуза, ѕолтавщина маЇ ще к≥лькох р≥зьбар≥в, творч≥сть ¤ких заслуговуЇ спец≥ального вивченн¤. „астина цих майстр≥в трохи в≥дома з виставок народного мистецтва в  иЇв≥ та в ѕолтав≥. јле ¤сно, що майстр≥в потр≥бно ще шукати, ви¤вл¤ти, допомагати њм. “ака робота значно зб≥льшить в≥дому нам групу майстр≥в р≥зьбарства ≥ дасть ще нашому мистецтву ориг≥нальних художник≥в. ѕрикладом того, що може дати таке шуканн¤, Ї диканськ≥ р≥зьбар≥-колгоспники, ¤к≥ експонували на перш≥й виставц≥ народного мистецтва гарн≥тур р≥зьб¤них мебл≥в, або, наприклад, тематичн≥ скульптурн≥ роботи  овал¤ з села ∆укиЧекспонента полтавськоњ виставки. Ќайб≥льш в≥дом≥ майстри: Ћопат≥н,  оваль, Ѕожко, ≥ зовс≥м молодий майстер √олуб.
¬. ¬. Ћопат≥н ви¤вив себе на перш≥й виставц≥ народного мистецтва, ¤к значний майстер рельЇфноњ р≥зьби. ¬≥н дуже легко справл¤Їтьс¤ з найскладн≥шим рисунком, з ц≥лими композиц≥¤ми. “е саме можна сказати про його вм≥нн¤ волод≥ти орнаментом.

70

ћал. 42. ≈кспонати арт≥л≥ Д—порт ≥ культура" виставки народного мистецтва в  иЇв≥. –оботи ’алабудного, √арбуза ≥ √олуба.
 

--------------------------------------------------------------------------

ѕрим≥тка власника книгозб≥рн≥ - ’анка ¬.ћ.:                                                                             «а славами √олуба јнтона ≤вановича (1914 року народженн¤),
названого Ћапою ¤к ¬.√олуб:                                                                                                           на мал. 42:
мисник роботи ¬. √арбуза, на ньому - статуетка горниста  ј,≤, √олуба (1933):,                   внизу - статуетка барабанщика так само роботи ј.≤. √олуба. йому ж належать два кор¤чка (праворуч), другий -  у вигл¤д≥ рибалки, що накинув с≥тку ≥ п≥ймав рибу. ≤нш≥ вироби й статуетки - ’алабудного,   овал¤.
 

Ќезручн≥сть матер≥ал≥в н≥коли не зв'¤зуЇ Ћопат≥наЧ в≥н волод≥в цим матер≥алом з однаковою вправн≥стю на вс¤к≥й площин≥. ÷е дуже ц≥нна риса, ¤ку можна використати в художньому оформленн≥ к≥мнат, прикрашаючи њх р≥зьб¤ними барельЇфами, декоративними блюдами або нав≥ть ц≥лими фризами. “алановитий  оваль досконало волод≥Ї орнаментом ≥ останн≥м часом все активн≥ше беретьс¤ до круглоњ скульптури, до тематичних твор≥в. ” полтавському музењ на виставц≥ народного мистецтва було експоновано його скульптуру Д р≥пацтво". “им, що  оваль вибираЇ нечисленн≥ ¤скрав≥ моменти з ц≥лоњ теми ≥ подаЇ њх дуже гостро, в т≥сному зв'¤зку один з

71
 

ћал. 43.  ор¤чок. –обота ¬. √олуба

.
одним, в≥н трохи нагадуЇ ’алабудного, але т≥льки метод ≥ поЇднуЇ цих двох майстр≥в.  оваль, ¤к ≥ √арбуз, дуже далекий в≥д фантастики. Д р≥пацтво" в нього передане двома групами людей: в одн≥й катуванн¤ кр≥пака, з другого ж боку, пом≥щик м≥н¤Ї д≥вчину на собаку. ¬с≥ постат≥ передано ц≥лком реал≥стично, обличч¤ пом≥щика й пом≥щиц≥ гостро шаржован≥ ц≥лком у народному дус≥ ≥ чимсь нагадують глин¤них оп≥шн¤нських Дбаринь". ÷¤ група з великою ¤скрав≥стю п≥дкреслюЇ той процес в украњнськ≥й народн≥й р≥зьб≥, ¤кий ми пом≥чаЇмо тепер ≥ ¤кий був схарактеризований вище. ƒуже ц≥кавий майстер, ще зовс≥м молодийЧ√олуб з села ∆уки. “ематичн≥ роботи ц≥кавл¤ть його в однаков≥й м≥р≥ з декоративними, при чому в останн≥х в≥н значно сильн≥ший. Ќайулюблен≥шою роботою √олуба Ї декоративн≥ кор¤чки ≥, треба сказати, що майстерн≥сть його в ц≥й галуз≥ поки що не маЇ соб≥ р≥вних. √оловне в √олуба щодо формиЧглибоке почутт¤ л≥н≥њ ≥ фактури, ¤ка часто буваЇ просто неспод≥ваною.  ор¤чки √олуба п≥знати легко. ¬они майже завжди прикрашен≥ на к≥нц¤х трохи стил≥зованими ф≥гурками птах≥в, риб ≥ людей (мал. 43, 44, 45). —тил≥зац≥¤ дуже легка, незначна: √олуб боњтьс¤ втратити гостроту характеру, ц¤ ж гострота


 

ћал. 44. Ѕлюдо з рибами. –обота ¬. √олуба.

72

в молодого майстра дуже велика. —постережлив≥сть √олуба ≥ передача ним живого гнучкого руху риби, жвавоњ, нетвердоњ посадки др≥бноњ пташки ≥ спок≥йних контур≥в птаха, що спить, заховавши голову, наближають майстра до √арбуза, але все це значно гостр≥ше ≥ реал≥стичн≥ше. ” √олуба кожний тв≥р, ¤к ≥ в √арбуза, з≥гр≥тий тонкою л≥рикою, теплим почутт¤м. √олубЧбезумовно талановитий майстер, ¤кому треба всеб≥чно допомагати ≥ спри¤ти його розвитков≥.
ƒальше досл≥дженн¤ народного р≥зьбарства на ѕолтавщин≥ дасть дуже ц≥кав≥ насл≥дки, ви¤вить силу нових талант≥в. Ѕажано т≥льки, щоб це досл≥дженн¤ було систематичне, ≥ ¤вл¤ло нев≥д'Їмну частину роботи наших мистецтвознавчих заклад≥в ≥ краЇзнавчих музењв.
 

ћал. 45.  ор¤чок з рибами. –обота ¬. √олуба.
 

«ћ≤—“
–≥зьбарство на ѕолтавщин≥....... 5
як≥в ’алабудний .......... 25
¬асиль √арбуз ........... 51

«дано до складанн¤ 11-”ѕ-37 р. ѕ≥дписано до ƒруку 4-’-37 р.
”повноваж. √оловл≥ту є 3336. “ир. 1000. 4 Ќ др. арк.«ам. 336.
ѕап≥р: 28/8 арк., 72x110Ч63,3 кг. ¬ 1 пап. арк. 77 тне. л≥т.
‘абрика художнього друку ƒержавного ¬ид-ва Дћистецтво*.
’арк≥в,, ѕушк≥иська вул., є 40.